Дотримуючись підстав володіння державним майном, системи законодавства, регулювання та політики для підприємств державної форми власності повинні забезпечити однорідне конкурентне середовище та справедливу конкуренцію на ринку, коли підприємств державної форми власності беруть участь у господарській діяльності.
III.A. Має бути чіткий поділ функції з управління державним майном та інших державних функцій, які можуть вплинути на ринкові умови підприємств державної форми власності, зокрема щодо регулювання ринку та формування політики.
III.B. Зацікавлені сторони, включаючи конкурентів, повинні мати доступ до ефективного правового захисту за допомогою неупереджених юридичних чи арбітражних процесів, або процедур медіації, якщо вони вважають, що їхні права були порушені. Правова форма підприємств державної форми власності має дозволяти їм ініціювати процедури банкрутства, а кредиторам – висувати свої претензії.
III.C. У тих випадках, коли держпідприємства виконують функції з надання державних послуг, необхідно забезпечити їх чітку та прозору ідентифікацію, щоб точно розподілити витрати та доходи. Зокрема:
III.C.1. Необхідно підтримувати високі стандарти прозорості та розкриття інформації про витрати та доходи.
III.C.2. Чисті витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань з надання державних послуг, повинні фінансуватися окремо, бути пропорційними, а інформація про них повинна розкриватися, виключаючи можливість використання компенсацій для перехресного субсидування.
III.D. Як правило, підприємства державної форми власності не повинні використовуватися для субсидування чи надання переваг іншим комерційним підприємствам. Якщо держпідприємства використовуються для розподілу заходів підтримки відповідно до цілей їх державної політики, слід подбати про те, щоб: (i) заходи підтримки відповідали чинним правилам конкуренції та торгівлі; (ii) заходи підтримки та механізми їх фінансування були чітко визначені, а інформація про них була розкрита публічно; та (iii) заходи підтримки не завдавали несправедливої шкоди іншим комерційним підприємствам.
III.E. Держава не повинна звільняти держпідприємства, які здійснюють господарську діяльність, від застосування та дотримання законів, постанов і ринкових механізмів, а також повинна забеспечувати податковий, позиковий та регулятивний нейтралітет для запобігання невиправданій дискримінації між держпідприємствами та їх конкурентами.
III.F. Господарська діяльність підприємств державної форми власності має здійснюватися відповідно до послідовних ринкових умов, зокрема щодо фінансування боргу та акціонерного капіталу. Зокрема:
III.F.1. Усі ділові відносини держпідприємств, у тому числі з фінансовими установами, мають базуватися виключно на комерційних засадах.
III.F.2 У рамках здійснення господарської діяльності підприємства державної форми власності не повинні отримувати вигоду або надавати будь-яку пряму чи непряму фінансову підтримку, яка б надавала переваги перед приватними конкурентами, як, наприклад, преференційне позикове або акціонерне фінансування, гарантії, пільговий податковий режим або преференційні торгові кредити.
III.F.3. Підприємства державної форми власності при здійсненні господарської діяльності не повинні отримувати або надавати ресурси у натуральній формі, такі як товари, енергія, вода, нерухомість, доступ до даних, земельні ділянки чи робоча сила, а також певні види угод (наприклад, сервітути чи концесії) за цінами чи на умовах, які вигідніші проти тих, які доступні приватним конкурентам.
III.F.4 У підприємств державної форми власності, які здійснюють господарську діяльність, має бути стійка норма рентабельності, порівнянна з тією, що існує у конкуруючих приватних підприємств, що працюють в аналогічних умовах, за винятком виконання зобов'язань щодо надання державних послуг.
III.G. Коли підприємства державної форми власності іберуть участь у державних закупівлях, як учасники торгів або як замовники, відповідні процедури повинні бути відкритими, конкурентними, заснованими на справедливих та об'єктивних критеріях відбору, сприяти різноманіттю постачальників та бути захищені відповідними стандартами доброчесності та прозорості, які б гарантували відсутність у підприємств державної форми власності та їх потенційних постачальників чи конкурентів неправомірних переваг чи несприятливих умов..
III.H. Коли господарська діяльність підприємств державної форми власності впливає на торгівлю, інвестиції чи конкуренцію, держпідприємства мають вести всю діяльність, крім виконання зобов'язань щодо надання державних послуг, відповідно до комерційних міркувань. Вони повинні вести всю свою діяльність відповідно до принципів відповідального ведення бізнесу та високих стандартів доброчесності.