Огляд інфраструктурної політики України

2. Управління для забезпечення сталого розвитку та якості інфраструктури в Україні

Витяг

У цьому розділі розглядається, як Україна управляє масштабним відновленням інфраструктури в умовах триваючої війни. У ньому висвітлюється створення системи управління публічними інвестиціями на основі життєвого циклу, що охоплює визначення пріоритетності проєктів, їх оцінку, бюджетування, реалізацію та моніторинг. Розглядається створення нових центральних контролюючих органів, посилення вимог до оцінки та екологічного скринінгу, а також формальне узгодження регіональних планів відновлення з національними пріоритетними напрямками. У розділі зроблено висновок, що Україна рішуче рухається в напрямку розгляду публічних інвестицій як стратегічного портфеля, що підкріплюється посиленими бюджетними правилами, багаторічними бюджетними обмеженнями та інтегрованим цифровим конвеєром управління проєктами. Водночас система впроваджується в умовах надзвичайної невизначеності, обмежених ресурсів та постійної залежності від зовнішнього фінансування. У розділі робиться висновок, що завданням України є не лише створення формальної рамки для публічних інвестицій, а й забезпечення того, щоб інституційні обов’язки, фіскальні обмеження та цифрові системи працювали разом як цілісна основа для визначення пріоритетів, підготовки та реалізації проєктів.

2.1. Ключові урядові суб’єкти

Україна перейшла від моделі накопичення проєктів до підходу, що базується на чітких правилах стратегічного планування та відбору публічних інвестицій. У нинішніх умовах визначення стратегічних пріоритетів здійснюється через Стратегічну інвестиційну раду, Єдиний проєктний конвеєр, систему реєстрації проєктів на базі DREAM та середньострокову фіскальну рамку, тоді як регіональні та місцеві планові документи продовжують поповнювати галузеві та національні портфелі проєктними ідеями. Стратегічне визначення пріоритетності проєктів дедалі більше формується під впливом поєднання таких факторів, як стратегічна узгодженість, готовність до реалізації, фінансова доступність у межах середньострокових лімітів, ймовірне джерело виділення коштів, послідовність реалізації поточних та нових проєктів, а також, у разі необхідності, міркування щодо відновлення, безпеки та узгодження з вимогами ЄС.

Рішення щодо інфраструктури в Україні приймаються відносно компактною групою центральних інституцій, галузевих міністерств, виконавчих агентств, органів місцевого самоврядування, державних підприємств та наглядових органів. У центрі уряду Стратегічна інвестиційна рада (СІР), створена постановою Кабінету Міністрів № 549 від 14 травня 2024 року, забезпечує управління на рівні портфеля. Міністерство фінансів виконує функцію «фіскального вартового» через бюджетну систему, Міністерство економіки розробляє основні методологічні елементи реформи управління публічними інвестиціями, а Міністерство розвитку громад та територій координує регіональне планування відновлення та цифрову систему DREAM.

Навколо цього центрального ядра розташовані галузеві міністерства та відомства, які готують конвеєри проєктів та керують ними; регіональні та місцеві органи влади, які ініціюють та реалізують значну частину малих та середньомасштабних капітальних проєктів; а також великі ДП, які залишаються основними інвесторами, власниками активів та замовниками у сферах транспорту, енергетики та комунальних послуг. На вершині Стратегічна інвестиційна рада (СІР) під головуванням прем’єр-міністра забезпечує політичне керівництво єдиним конвеєром проєктів: вона узгоджує секторальні пріоритети з фіскальним простором, розглядає концепції проєктів за рівнем пріоритетності та визначає, які заходи будуть переходити до етапу підготовки бюджету. Нагляд та забезпечення здійснюються через такі інституції, як Рахункова палата, Державна аудиторська служба, антикорупційні органи, а також відкриті для громадськості платформи даних та моніторингу. Підсумок щодо ключових учасників наведено в Таблиця ‎2.1. Ключові суб’єкти управління інфраструктурою в Україні».

Мінфін є «вартовим» бюджету, як згадувалося в попередньому розділі. Він встановлює багаторічні ліміти, перевіряє проєкти на фінансову доступність та фіскальні ризики (включно з ППП та концесіями) і дозволяє включення до бюджету лише за умови дотримання вимог щодо відбору та оцінки. Роль Мінфіну забезпечує дисципліну портфеля: він пов’язує сигнали СІР з бюджетними обмеженнями, вимагає реєстрації в системі DREAM та перевіряє одиничні витрати, правила індексації та потенційні зобов’язання перед оформленням зобов’язання.

Міністерство розвитку громад та територій України формує умови реалізації для найбільших класів активів – транспорту, житлово-комунального господарства, міського розвитку – та керує інструментами регіональної політики. Підтримує галузеві стратегії та програми, встановлює технічні критерії та критерії пріоритетності, а також керує DREAM – національною базою даних про проєкти, в якій інвестиції відстежуються від етапу подання пропозиції до реалізації. Під егідою Міністерства розвитку громад та територій Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури (ДАВРІ) виступає головним замовником та власником проєктів для великих робіт і надає практичну підтримку муніципалітетам у підготовці та реалізації.

Профільні міністерства є суб’єктами, що відповідають за політику, та менеджерами портфелів у своїх секторах. Вони перетворюють стратегії на конвеєри, проводять оцінку та перевірку готовності, а також контролюють реалізацію їхніми агентствами та ДП. Великі ДП – «Укрзалізниця» (залізниця), «Укренерго» (передача електроенергії), «Укргідроенерго» (гідроенергетика), група «Нафтогаз» (газ) та регіональні комунальні підприємства – є основними інвесторами та замовниками. Їхні ради директорів та наглядові міністерства повинні узгоджувати корпоративні інвестиційні плани з національними лімітами та пріоритетними напрямками секторів та розкривати інформацію про конвеєри програм та виконання контрактів.

Органи місцевого самоврядування є важливими учасниками процесу УПІ. Області та громади готують плани відновлення та розвитку, ініціюють більшість малих та середніх інвестицій і виконують значну частину капітальних видатків через бюджетні трансферти та комунальні підприємства. Київ, Львів, Дніпро, Харків та Одеса відіграють надзвичайно важливу роль як власники проєктів та як ринки для контрактів у сфері будівництва та комунальних послуг. Їхні рішення щодо формування пакетів, стратегій закупівель та політики тарифів/власних доходів суттєво впливають на спроможність реалізації та здатність залучати фінансування підприємств.

Закупівельні відомства є основою у взаємодії уряду з комерційними суб’єктами. Мінекономіки визначає закупівельну політику та контролює систему електронних закупівель Prozorro та Prozorro Market. Замовники публікують повні, машиночитані досьє та проводять тендери на Prozorro. Складні роботи, такі як великі інфраструктурні проєкти, вимагають специфічних закупівельних стратегій (залучення ринку, поділ на лоти, форма контракту, коригування ризиків та цін). Антимонопольний комітет України (АМКУ) через свою комісію з розгляду скарг вирішує суперечки щодо тендерів та забезпечує дотримання принципу недискримінації. Рішення АМКУ можуть впливати на терміни проведення закупівель та довіру учасників тендеру. З огляду на цю роль, для підтримання довіри до засобів правового захисту у сфері закупівель важливими є передбачувані процедури, прозоре обґрунтування та ефективні запобіжні заходи проти надмірної дискреції (OECD, 2025[1]). В ширшому розумінні ризики щодо доброчесності, пов’язані з наглядом за закупівлями та реалізацією інфраструктурних проєктів, обговорюються у розділах звіту, присвячених доброчесності та сприятливому середовищу. Мінфін забезпечує контроль за виконанням зобов’язань та платіжну дисципліну, забезпечуючи фінансовий слід, який має узгоджуватися з ідентифікаторами DREAM та записами про закупівлі.

Зовнішні органи забезпечення відповідності проводять незалежні перевірки. Рахункова палата проводить фінансові аудити та аудити результативності державних програм та великих проєктів, оцінюючи економічність, ефективність та результативність. Державна аудиторська служба України (ДАСУ) проводить аудити законності та ефективності, а також моніторинг закупівель, зосереджуючись на дотриманні правил відбору, тендерних процедур, змін до контрактів та досягненні заявлених результатів. Їхні висновки враховуються у контрольних механізмах Мінфіну, рекомендаціях Міністерства розвитку громад та територій України та процесі прийняття рішень СІР, при цьому необхідне поступове переорієнтування з перевірки відповідності окремих позицій бюджету на забезпечення відповідності, орієнтоване на отримання результатів.

Громадянське суспільство та спостерігачі за ринком забезпечують повну прозорість. Такі платформи, як DOZORRO – платформа для громадського контролю за державними закупівлями (DOZORRO, n.d.[2]) – використовують відкриті дані для виявлення тривожних сигналів, тоді як професійні асоціації та палати надають відгуки про постачальників. Такі організації, як Американська торговельна палата в Україні (https://chamber.ua/ua/), Європейська Бізнес Асоціація (https://eba.com.ua/en/), Торгово-промислова палата України (https://ucci.org.ua/) та Конфедерація будівельників України (КБУ, https://kbu.org.ua/en) можуть надавати відгуки від підприємств та підрядників щодо структури тендерів, вимог до документації та умов контрактів. Міжнародні партнери – ЄС, міжнародні фінансові інституції та двосторонні донори – співфінансують значну частину інвестиційної програми та встановлюють додаткові вимоги щодо оцінки, дотримання довірчих зобов’язань та охорони довкілля, які слід врахувати у національних процедурах, щоб уникнути дублювання. Крім того, аналітичний центр Центру досліджень фіскальної політики (https://fiscalcenter.org/en/) (Fiscal Policy Research Centre, 2025[3]) відстежує та фіксує всі надходження капітальних видатків на національному та субнаціональному рівнях і надає унікальну інформацію щодо бюджетних видатків для покращення підзвітності уряду та кращої координації з донорами. Окрім цифрових карт державних видатків, ЦДФП також надає альтернативні звіти з цієї теми, а також публікує інформаційні панелі щодо спеціальних питань. Наприклад, у 2025 році ЦДФП опублікував інформаційну панель моніторингу видатків на проєкти, що реалізуються за рахунок коштів, виділених міжнародними фінансовими інституціями (Fiscal Policy Research Centre, 2025[3]).

Таблиця ‎2.1. Ключові суб’єкти управління інфраструктурою в Україні

Відомство	Опис функцій
Стратегічна інвестиційна рада	очолюється Прем’єр-міністром, складається з членів Кабінету Міністрів – забезпечує координацію стратегічних пріоритетних напрямків публічних інвестицій та затвердження єдиного проєктного конвеєра. Міністерство економіки надаватиме інформаційно-аналітичну підтримку діяльності Ради
Міністерство економіки	Координація національної системи стратегічного планування та підготовка довгострокового документа національного розвитку, що містить основні цілі та пріоритетні напрямки інвестицій; підготовка середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій у тісному зв’язку з Бюджетною декларацією; методологічна підтримка процесу підготовки, визначення пріоритетності, оцінки, відбору та реалізації проєктів публічних інвестицій для забезпечення єдиних підходів до всіх видів публічних інвестицій як на центральному, так і на місцевому рівнях; моніторинг реалізації єдиного проєктного конвеєра; формування політики у сфері державних закупівель та забезпечення функціонування електронної системи закупівель Prozorro
Міністерство фінансів	визначення фіскальних рамок для публічних інвестицій з урахуванням усіх джерел та механізмів фінансування, а також необхідності забезпечення макрофінансової стабільності; методичне забезпечення бюджетного планування публічних інвестицій, узгодженого зі стратегічними цілями та завданнями і фіскальними рамками; оцінка обґрунтованості залучення публічних інвестицій та забезпечення вибору оптимального механізму фінансування; оцінка фіскальних ризиків, пов’язаних з публічними інвестиціями, насамперед щодо ППП та концесій; оцінка обґрунтованості визначеної вартості проєктів та наявності фінансування; забезпечення включення до бюджету або надання державної підтримки лише тим проєктам, які пройшли встановлені процедури оцінки та відбору
Міністерство розвитку громад та територій	Координація стратегічного планування регіонального розвитку, що включає Державну стратегію регіонального розвитку, План відновлення та розвитку регіонів і Програму комплексного розвитку громад, на основі яких повинні плануватися публічні інвестиції на місцевому рівні; підготовка галузевих стратегій у сферах транспорту та транспортної інфраструктури, житлової політики, житлово-комунального господарства та енергоефективності, визначення на їх основі критеріїв галузевої пріоритетності, підготовка галузевих проєктних конвеєрів та пропозицій щодо середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій, а також координація реалізації проєктів у зазначених секторах; розробка та впровадження системи DREAM, яка стане репозиторієм проєктів публічних інвестицій, що відповідають визначеним стратегічним пріоритетам національного та регіонального розвитку та встановленим критеріям, і забезпечить ефективний моніторинг їх реалізації;
Профільні міністерства	підготовка галузевих стратегій, визначення на їх основі критеріїв галузевої пріоритетності, підготовка галузевих проєктних конвеєрів та пропозицій щодо середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій, а також координація та моніторинг реалізації проєктів у відповідних сферах державної політики;
Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України	підготовка та реалізація масштабних інфраструктурних проєктів відповідно до середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій; надання підтримки органам місцевого самоврядування під час підготовки та реалізації інфраструктурних проєктів
Органи місцевого самоврядування	підготовка планів відновлення та розвитку відповідних територій, розробка, визначення пріоритетності та реалізація проєктів публічних інвестицій на їх основі
Рахункова палата України	проведення фінансового аудиту та аудиту результативності відповідних програм та витрат, розробка пропозицій та рекомендацій щодо вжиття заходів для усунення порушень та недоліків та їх запобігання, розробка рекомендацій щодо вдосконалення відповідного законодавства
Державна аудиторська служба України	аналіз та перевірка законності та ефективності реалізації інвестиційних проєктів, що використовують кошти державного та місцевих бюджетів, державну підтримку, державні та/або місцеві гарантії, а також аналіз та перевірка досягнення показників ефективності, управління інвестиціями (коштами) та їх використання.

Джерело: Ministry of Finance (2024[4]), Roadmap for Reforming Public Investment Management System, https://mof.gov.ua/storage/files/PIM%20roadmap_final.pdf.

Інституційна архітектура УПІ стала міцнішою, а основні інституції тепер чіткіше визначені. Однак на практиці відповідальність за реалізацію залишається нерівномірною, особливо там, де перетинаються розвиток ППП, підтримка процесу підготовки проєктів та міжвідомчі повноваження щодо прийняття рішень. Хоча деякі експертні центри можуть потребувати додаткової підтримки та/або посилення, основні учасники добре налагодили свою діяльність. Ефективне УПІ залежить від того, чи використовують ключові інституційні учасники єдину цифрову платформу (DREAM), застосовують єдині стандарти оцінки та закупівель, а також узгоджують рішення з середньостроковими бюджетними обмеженнями, щоб проєкти просувалися від етапу пропозиції до етапу оплати з чітким розподілом відповідальності, підзвітністю та наявністю доказової бази.

2.2. Потреби в коштах на інфраструктуру

Остання спільна Швидка оцінка збитків та потреб (RDNA5), підготовлена Урядом України, Групою Світового банку, Європейською комісією та Організацією Об’єднаних Націй, оцінює потреби України у відновленні та реконструкції у 587,7 млрд дол. США на період 2026–2035 років, що майже втричі перевищує ВВП України у 2025 році (Government of Ukraine, World Bank, European Union, United Nations, 2026[5]). Це показує збільшення на 64,1 млрд дол. США або 12,3% порівняно з RDNA4 (Government of Ukraine, the World Bank Group, the European Commission, and the United Nations, 2025[6]). Прямі збитки зараз оцінюються в 195,1 млрд дол. США, тоді як економічні та соціальні втрати зросли до 666,7 млрд дол. США, що підкреслює, що потреби у відновленні продовжують зростати, а не стабілізуватися. Потреби залишаються географічно зосередженими у прифронтових областях та великих міських агломераціях, а також секторально – у сферах транспорту (96,3 млрд дол. США), енергетики (90,6 млрд дол. США) та житлового будівництва (89,8 млрд дол. США), причому з часу RDNA4 особливо різке зростання спостерігається у сферах водопостачання та водовідведення, енергетики, транспорту, телекомунікацій, цифрових технологій та ЗМІ.

На 2026 рік Уряд України визначив пріоритетні потреби коштів на відновлення та реконструкцію у сумі 15,25 млрд дол. США, що включає 11,27 млрд дол. США на державні інвестиційні проєкти та програми з Єдиного проєктного конвеєра та 3,98 млрд дол. США на неінвестиційні програми (Government of Ukraine, World Bank, European Union, United Nations, 2026[5]). Підтверджені асигнування з державного бюджету та фінансування від партнерів покривають близько 5,77 млрд дол. США, що залишає загальний дефіцит фінансування приблизно у розмірі 9,48 млрд дол. США. За результатами RDNA5 також зазначається, що з лютого 2022 року завдяки терміновим ремонтам та заходам з раннього відновлення вже було задоволено потреби на суму щонайменше 20,3 млрд дол. США, хоча у звіті відзначається нерівномірність секторальних даних щодо задоволених потреб. У порівнянні з RDNA4, визначення пріоритетів на 2026 рік більш тісно узгоджене з реформованою системою управління публічними інвестиціями (УПІ): проєкти були перевірені на стратегічну відповідність, готовність та реалістичні перспективи фінансування, а попередній підхід до державних гарантій було скориговано, щоб уникнути завищення потреб (Government of Ukraine, the World Bank Group, the European Commission, and the United Nations, 2025[6]).

Що стосується фінансування, потреби України у відновленні та реконструкції інфраструктури вимагатимуть значного фінансування від міжнародних партнерів та інвестицій як від бізнесу, так і від держави. Механізм ЄС для України Ukraine Facility надає до 50 млрд євро у 2024–2027 роках через єдиний інструмент, пов’язаний з реформами та інвестиційними етапами, з інвестиційною структурою для залучення приватного капіталу (European Commission, 2026[7]). Розширена кредитна лінія МВФ закріплює макрофіскальну політику та підтримує бюджетне фінансування (Ministry of Finance of Ukraine, 2026[8]). Останні огляди підтверджують продовження реалізації програми та важливість реформ управління державними фінансами (УДФ) та управління публічними інвестиціями (УПІ) для бюджетної стійкості та готовності до відбудови.

Ці кількісно оцінені потреби та обсяги фінансування визначають практичні обмеження для реформи УПІ. Перед прийняттям зобов’язань має відбуватися перевірка, методи мають бути стандартизовані та пропорційні до ризику, пов’язаного з проєктом, а дані мають бути інтегровані в системах DREAM, бюджетування, закупівель та казначейства, щоб обмежені ресурси розподілялися на проєкти з найвищою стратегічною цінністю та ймовірністю реалізації.

2.3. Посилення основних функцій управління інфраструктурою

2.3.1. Стратегічне планування та визначення пріоритетності портфеля проєктів

Нинішня система планування та визначення пріоритетів в Україні зосереджена в Стратегічній інвестиційній раді та Єдиному проєктному конвеєрі. СІР забезпечує офіційну платформу для застосування міжгалузевих стратегічних фільтрів перед тим, як проєкти переходять до етапу розподілу бюджетних коштів. На практиці це дозволило чіткіше розмежувати загальні потреби у відновленні, ширший проєктний конвеєр та портфель проєктів, що фінансуються та затверджені для надання бюджетної підтримки.

Проєктний конвеєр тепер вбудовано в більш структуровану архітектуру планування. RDNA5 представляє пріоритетну програму на 2026 рік як відфільтровану підмножину більш широких потреб у відновленні, а зменшена кількість проєктів порівняно з попереднім циклом відображає процес відбору з огляду на стратегічну узгодженість, зрілість та перспективи фінансування. Водночас секторальні та регіональні документи з планування продовжують забезпечувати надсилання ідей проєктів до національної системи.

Поточна система поєднує кілька рівнів планування: національні пріоритетні напрямки відновлення та розвитку; галузеві стратегії та програми; регіональні та місцеві плани відновлення; а також державний проєктний конвеєр, що управляється відповідно до нових процедур публічних інвестицій. Опитування IGI на етапі 1 зафіксувало, що Україна вже використовувала загальні критерії визначення пріоритетів та пов’язувала планування з бюджетними асигнуваннями, а реформи, прийняті з 2024 року, дозволили розмістити ці функції в рамках більш чіткого централізованого процесу управління портфелем.

2.3.2. Оцінка та відбір проєктів

Оцінка та відбір проєктів нині регулюються за допомогою більш формалізованого циклу, ніж у попередні роки. Постановою КМУ № 903 від 9 серпня 2024 року було встановлено процедуру підготовки, оцінки та рейтингування проєктних пропозицій на 2025 рік, а пакет реформ 2025 року ще більше вдосконалив процедуру публічних інвестицій завдяки постановам КМУ № 294 та № 527. Ці інструменти забезпечують організацію проєктів за послідовністю, що проходить від визначення цілей та ідентифікації до скринінгу, оцінки, визначення пріоритетності, відбору та прийняття рішення щодо реалізації.

Відповідно до діючих механізмів концепції проєктів готуються та оцінюються до включення до портфеля проєктів, що фінансуються державою, а результати оцінювання проєктних пропозицій фіксуються в системі DREAM. Вимоги щодо техніко-економічного обґрунтування, моделювання витрат та аналізу ризиків також поступово формалізувалися через методологію публічних інвестицій та відповідні підзаконні акти. Це забезпечило Україні більш стандартизований процес попереднього включення проєктів у різних секторах.

Дані IGI показують, що в цій сфері Україна вже створила відносно формалізовану систему ще до початку повномасштабної війни. Опитування на етапі 1 зафіксувало наявність методологій оцінки проєктів, процедур, пов’язаних з економічною ефективністю, та функцій незалежної оцінки. Водночас опитування на етапі 2 показало, що використання даних під час оцінки було більш вираженим у деяких елементах оцінки витрат та вигод, ніж у аналізі на основі фактичних величин та ширших даних щодо життєвого циклу. У сукупності ці результати опитування описують систему з формалізованою архітектурою оцінки та постійним переходом до більш стандартизованого використання даних про проєкти.

2.3.3. Ціноутворення та порівняльний аналіз інфраструктурних проєктів

В Україні ще немає єдиної інтегрованої системи еталонних цін для інфраструктурних проєктів. Існує багаторівнева система, яка розрізняє об’єкти закупівлі, а в межах інфраструктури робить розмежування між будівельними роботами та небудівельними ресурсами. Згідно із Законом «Про публічні закупівлі», поняття «роботи» визначено широко і включає проєктну документацію, нове будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт, реставрацію та супутні послуги, включені до кошторису робіт. Щодо державних закупівель у цілому, Методика № 275 Міністерства економіки є стандартним інструментом для визначення очікуваної вартості, але вона має суто рекомендаційний характер (Ministry of Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine, 2020[9]). Щодо товарів та послуг, вона ґрунтується на порівнянні ринкових цін, відкритих джерелах та цінах попередніх закупівель, а також рекомендує надсилати щонайменше три письмові запити на надання цінових пропозицій та працювати з щонайменше трьома порівнянними цінами.

Для робіт регуляторні режими є іншими (Cabinet of Ministers of Ukraine, 2005[10]), (Ministry of Infrastructure of Ukraine, 2022[11]). Щодо робіт, замовники відходять від загального збору пропозицій і переходять до галузевих правил визначення вартості: недорожні роботи оцінюються на основі затвердженої проєктно-кошторисної документації відповідно до норм вартості будівництва, тоді як дорожні роботи підпадають під спеціальні правила розрахунку вартості доріг (Ministry of Restoration of Ukraine, 2023[12]). Компонент будівельних робіт підпадає під режим вартості будівництва; окремо закуплені небудівельні компоненти підпадають під більш децентралізований режим товарів/послуг.

Для будівельних робіт реалістичність витрат оцінюється двічі: під час підготовки проєкту (розрахунок вартості проєктування) та на етапі укладення контракту. Постанова № 1512 вимагає проведення аналізу цін замовником під час підготовки інвестиційно-кошторисної документації та узгодження ціни контракту. Якщо проєктну документацію готує підрядник, він також виконує аналіз за умови узгодження із замовником. Іншими словами, перевірка цін відбувається під час підготовки проєкту/розрахунку вартості проєктування, а потім знову під час формування ціни контракту. На етапі виконання контракту підхід залежить від режиму ціноутворення:

• для контрактів з динамічною ціною розрахунки можуть відображати фактичні витрати на матеріали, але, як тільки база даних запрацює, не перевищувати середні показники бази даних, якщо такі існують;

• для контрактів з фіксованою ціною розрахунки здійснюються за цінами, закладеними в контрактній ціні (Cabinet of Ministers of Ukraine, 2025[13]).

На практиці оцінка інвестора замовника визначає очікуване значення та планування закупівель, але юридично чинною ціною є контрактна ціна, погоджена з переможцем тендеру, а для деяких випадків «проєктування-будівництво» або «проєктування пізніше» українське законодавство зараз прямо передбачає пізніше оновлену контрактну ціну, з оновленими додатками щодо цін на матеріали, що розкриваються після затвердження проєктної документації.

Отже, режим ціноутворення стосовно об’єктів інфраструктури в Україні залишається юридично сегментованим. Будівельні роботи, що фінансуються з державного бюджету, рухаються в напрямку кодифікованої архітектури порівняльного аналізу, побудованої навколо оцінок інвесторів, аналізу контрактних цін, розкриття цін на матеріали та ресурси, кодифікатора будівельних виробів та нової державної бази даних цін. Небудівельні компоненти інфраструктури залишаються здебільшого під децентралізованим визначенням очікуваної вартості замовниками. Тому траєкторія реформ є суттєвою, але частковою: Україна будує основи державної системи порівняльного аналізу для будівельних ресурсів, а не єдиної системи еталонних цін для інфраструктурних проєктів у цілому.

2.3.4. Стратегія закупівель та вибір моделі реалізації

Між оцінкою проєкту та оголошенням тендеру система інфраструктури України спирається на низку рішень, які визначають, яким чином проєкт виводиться на ринок. До них належать вибір моделі реалізації, поділ робіт на лоти або контрактні пакети, розподіл обов’язків щодо проєктування та реалізації, а також послідовність закупівель, що стосуються отримання дозволів, підготовки земельних ділянок та технічної підготовки. З інституційної точки зору ці рішення приймаються замовниками, галузевими міністерствами, галузевими агентствами, місцевими органами влади та державними підприємствами в рамках законодавства про державні закупівлі та галузевих правил підготовки проєктів.

Для більшості публічних інвестицій в інфраструктуру основним механізмом залишаються традиційні державні закупівлі через систему ProZorro, в рамках яких замовник готує технічну документацію та здійснює закупівлю робіт, послуг або товарів відповідно до стандартних процедур закупівель. У рамках цього механізму вибір стратегії реалізації проєктів визначається через формування тендерних пакетів, кваліфікаційні вимоги, структуру контракту, критерії присудження та терміни залучення учасників ринку. У більших або складніших проєктах ці вибори також прив’язані до правил донорів, відступів від проєктів у зв’язку з війною та технічної зрілості проєкту на момент проведення тендеру.

Законодавча база України також передбачає альтернативні механізми реалізації, зокрема концесії та публічно-приватне партнерство. За останні роки було переглянуто рамки ППП та концесій, а реформа управління публічними інвестиціями дедалі частіше розглядає вибір моделі реалізації як частину підготовки проєкту на початковому етапі, а не як суто рішення щодо укладення контракту на пізніших етапах. Однак на практиці основна частина закупівель щодо об’єктів інфраструктури, пов’язаних із відновленням, продовжує здійснюватися через державних замовників, державні органи, муніципальні структури та ДП з використанням стандартних каналів закупівель.

Дані IGI є актуальними в цьому контексті з двох причин. Відповіді на опитування на етапі 1 показали, що формальні процедури оцінки економічної ефективності та експертизи були присутні як для проєктів ППП, так і для проєктів, що не належать до ППП. Водночас результати опитування на етапі 2 показали, що Україна використовувала дані в окремих частинах процесу закупівлі, але використання даних протягом усього життєвого циклу інфраструктури залишалося нерівномірним. У сукупності ці результати опитування свідчать про те, що стратегія реалізації та організація закупівель зараз все більше вписуються в більш широкий життєвий цикл проєкту, хоча й досі значною мірою залежать від спроможності окремих замовників та галузевих інституцій.

2.3.5. Отримання дозволів та дотримання екологічних вимог

Отримання дозволів в інфраструктурній системі України знаходиться на перетині сфер містобудування, землекористування, екологічної оцінки, технічних дозволів на будівництво та адміністративного оформлення. Правова архітектура включає Закон «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон «Про стратегічну екологічну оцінку», Закон «Про оцінку впливу на довкілля», будівельні норми та відповідні процедури отримання дозволів. Це означає, що отримання дозволів вбудовано в декілька пов’язаних між собою правових та адміністративних процесів, а не в єдиний кодекс, присвячений інфраструктурі.

Нещодавні реформи перемістили більшу частину цієї архітектури забезпечення дотримання вимог на більш ранній етап проєктного циклу. Постановою КМУ № 430 від 2 травня 2023 року було створено Єдиний реєстр стратегічної екологічної оцінки, що надало стратегічному та програмному екологічному скринінгу чіткішу адміністративну основу. На рівні проєктів оцінка впливу на довкілля та громадські консультації залишаються частиною шляху до реалізації відповідних проєктів, тоді як містобудівні та будівельні дозволи продовжують регулюватися через спеціальні правові канали.

Цифровізація стала помітною рисою дозвільного середовища. Єдина державна електронна система у сфері будівництва забезпечує основний електронний канал для адміністративних послуг, пов’язаних з будівництвом, тоді як ініціатива eDozvil запроваджує підхід до процесів ліцензування та видачі дозволів, що більше базується на ризиках. Містобудівний кадастр та пов’язані з ним геопортали є частиною інформаційної бази, яка дедалі більше пов’язує системи планування, будівництва та реєстрації проєктів.

2.3.6. Багаторівневе планування інфраструктури

Значна частина планування відновлення інфраструктури організовується через канали регіонального та місцевого самоврядування. Постановою КМУ № 1159 від 14 жовтня 2022 року встановлено порядок реалізації комплексних програм відновлення, включаючи вимоги щодо консультацій, а постановою КМУ № 731 від 18 липня 2023 року визначено порядок підготовки, реалізації та моніторингу планів відновлення та розвитку областей та громад. Ці інструменти вписують субнаціональне планування в ширшу архітектуру відбудови.

Завдяки цим механізмам області та громади відіграють центральну роль у визначенні місцевих потреб, підготовці переліків проєктів та включенні інвестиційних пропозицій до ширших галузевих та державних портфелів. Це відповідає організації надання послуг в Україні, де муніципалітети та комунальні підприємства залишаються головними суб’єктами у сферах водопостачання, теплопостачання, водовідведення, місцевих доріг, інвестицій у житло та значної частини соціальної інфраструктури.

Регіональний вимір реформи також супроводжувався навчанням та методологічною роз’яснювальною роботою. Матеріали, що використовуються для реформи управління публічними інвестиціями та відповідних регіональних тренінгів, свідчать про те, що новий орієнтований на життєвий цикл підхід впроваджується для регіональних та місцевих користувачів за допомогою стандартизованих методів, навчання з підготовки проєктів та інтеграції з процесами звітності та реєстрації на основі DREAM.

2.4. Функції, що сприяють управлінню інфраструктурою

2.4.1. Середньострокове бюджетування та дисципліна розподілу коштів

Зміни до Бюджетного кодексу 2025 року змістили бюджетування з позиції основного пункту на етапі першого потрапляння проєкту в систему на позицію допоміжного засобу контролю життєвого циклу об’єкта інфраструктури. Роль Міністерства фінансів як «вартового» тепер доповнює роль СІР як портфельного менеджера, а доступ до бюджетного фінансування більш безпосередньо пов’язаний з попередніми вимогами щодо відбору та реєстрації. Переглянута система також зменшила колишню роль парламентського розподілу коштів за проєктами у формуванні капітального портфеля.

Середньострокове бюджетування знову стало фінансовим якорем для планування інфраструктури завдяки Бюджетній декларації на 2025–2027 роки. Це забезпечує багаторічну орієнтирну точку для визначення послідовності проєктів, розмежування поточних зобов’язань від нових починань та узгодження щорічної підготовки бюджету з ширшим горизонтом планування капітальних вкладень. Постанова КМУ № 232 від 28 лютого 2025 року ще більше конкретизує процес відбору та розподілу ресурсів публічних інвестицій у рамках оновленої системи.

Опитування IGI (етап 1) зафіксувало інституційну ситуацію, в якій узгодженість між плануванням та бюджетними асигнуваннями вже була помітною рисою української системи. Завдяки реформам після 2024 року ця риса стала чіткішою, вони ще більше пов’язали доступ до бюджету з оновленим життєвим циклом проєктів, бюджетними обмеженнями та процедурами затвердження портфеля.

2.4.2. Цифровізація інфраструктурного конвеєра (DREAM)

Система DREAM наразі функціонує як центральний цифровий реєстр та середовище управління конвеєром публічних інвестицій. Її роль розширилася від платформи, орієнтованої на забезпечення прозорості, до основного адміністративного інструменту системи управління інфраструктурою. Законодавчі зміни 2025 року підтверджують її місце в державній системі публічних інвестицій, а постанова КМУ № 588-р від 18 червня 2024 року визначає напрямки її інтеграції з бюджетною, казначейською та закупівельною системами.

З оперативної точки зору DREAM використовується для реєстрації проєктів, фіксації результатів концептуальної оцінки, структурування записів про проєкти протягом їхнього життєвого циклу та надання інформації про проєктний конвеєр для широкої громадськості. Таким чином, система є сполучною ланкою, де інформація про планування, оцінку, бюджетування та моніторинг може бути об’єднана в єдину систему обліку.

Опитування IGI (етап 2) виявило відповідність цій динаміці. Воно зафіксувало наявність цифрової платформи для інформації про проєкти та показало, що в рамках архітектури даних України використання інформації є більш усталеним для стратегічного планування та окремих завдань з оцінки, ніж для управління інфраструктурою протягом усього життєвого циклу об’єктів. Поточна роль DREAM відображає цю тенденцію: система вже відіграє центральну роль у забезпеченні прозорості портфеля на початкових етапах і поступово інтегрується з системами реалізації на подальших етапах.

2.4.3. Участь зацікавлених сторін, прозорість та нагляд

Участь зацікавлених сторін у системі інфраструктури України забезпечується через кілька каналів, а не через єдину систему участі, специфічну для інфраструктури. Громадські консультації є обов’язковими у процедурах стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля, положення щодо консультацій включені до правил комплексних програм відновлення, а інформація про проєкти стає дедалі доступнішою через DREAM та інструменти моніторингу на основі відкритих даних.

Відповідно до опитування IGI на етапі 2 ця система описується як така, що базується на загальних положеннях щодо участі, задокументованих практиках консультацій та встановлених механізмах розгляду скарг або нагляду. Воно також зафіксувало, що нагляд зацікавлених сторін був більш інституціоналізований, ніж рекомендації участі, специфічні для інфраструктури. На практиці це означає, що сучасний ландшафт участі в Україні поєднує законодавчі вимоги щодо консультацій, канали оскарження та аудиту, моніторинг закупівель з боку громадянського суспільства та розширюване середовище публічної інформації щодо проєктів відновлення.

Прозорість та нагляд також забезпечуються через інституції, що не входять до ланцюга спонсорів проєктів. Рахункова палата та Державна аудиторська служба перевіряють витрати та дотримання вимог. Існуючі антикорупційні відомства контролюють ризики у процесах, пов’язаних із реконструкцією. DOZORRO та подібні громадянські інструменти використовують дані про державні закупівлі для забезпечення зовнішнього контролю. Нарешті, міжнародні партнери застосовують власні вимоги щодо довірчого управління та гарантій у випадках, коли проєкти співфінансуються. Разом ці механізми формують сучасне середовище прозорості та гарантій, що оточує реалізацію інфраструктурних проєктів.

2.5. Загальний стан справ

У цілому нинішня система управління інфраструктурою в Україні організована навколо більш чіткого життєвого циклу, ніж у попередні роки. Стратегічне планування та визначення пріоритетів тепер чіткіше закріплені в центрі державного управління; оцінка та відбір проєктів регулюються більш стандартизованими процедурами; екологічні вимоги та вимоги щодо отримання дозволів дедалі більше пов’язані з ранніми етапами розробки проєктів; місцеве та регіональне планування було формалізовано за допомогою спеціальних інструментів відновлення; а функції бюджетування, цифрової реєстрації та нагляду тісніше пов’язані з проєктним конвеєром.

Отже, у цьому розділі описано систему, яка переходить від більш фрагментованого та функціонуючого на річній основі інвестиційного середовища до портфельної моделі відновлення з визначеними інституціями, процедурами та цифровою інфраструктурою. Ця модель тепер поєднує центральне керівництво, секторальне управління, ініціативи на регіональному та місцевому рівні, інвестиції державних підприємств, середньостроковий фіскальний контроль та спільне цифрове середовище для проєктів. Це основні сучасні риси управління інфраструктурою в Україні на етапі від планування до реалізації.

Використані джерела

[13] Cabinet of Ministers of Ukraine (2025), Some features of determining the cost of construction under martial law (Resolution No. 1512 from November 19, 2025). Database “Legislation of Ukraine”..

[10] Cabinet of Ministers of Ukraine (2005), On approval of the General conditions for the conclusion and execution of contracts in capital construction (Resolution No. 668). Database “Legislation of Ukraine”.

[2] DOZORRO (n.d.), Громадський контроль держзакупівель, https://dozorro.org/.

[7] European Commission (2026), The Ukraine Facility.

[3] Fiscal Policy Research Centre (2025), Monitoring Dashboard on the Projects Implemented with the Funding from IFIs, https://fiscalcenter.org/project/monitoring-mfo/.

[6] Government of Ukraine, the World Bank Group, the European Commission, and the United Nations (2025), Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA4), https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2025/02/25/updated-ukraine-recovery-and-reconstruction-needs-assessment-released.

[5] Government of Ukraine, World Bank, European Union, United Nations (2026), Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5).

[9] Ministry of Development of Economy, Trade and Agriculture of Ukraine (2020), On approval of the model methodology for determining the expected value of the subject of procurement (Order No. 275 from 2020, February 18). Database “Legislation of Ukraine”.

[4] Ministry of Finance (2024), Roadmap for Reforming Public Investment Management System.

[8] Ministry of Finance of Ukraine (2026), Extended Fund Facility.

[11] Ministry of Infrastructure of Ukraine (2022), On approval of the methodology for determining the cost of road works and services for determining the cost of new construction, reconstruction, repairs and operational maintenance of public roads.

[12] Ministry of Restoration of Ukraine (2023), Another update of the database of prices for road-building materials: key changes over the month..

[1] OECD (2025), OECD Integrity and Anti-Corruption Review of Ukraine, OECD Publishing, Paris, https://www.oecd.org/en/publications/oecd-integrity-and-anti-corruption-review-of-ukraine_7dbe965b-en.html.