Cильніші фінансові ринки та інституції для відновлення України

5. Захист прав споживачів фінансових послуг та фінансова грамотність в Україні

Витяг

У цьому розділі наведено рекомендації щодо покращення політики та практики захисту прав споживачів фінансових послуг та фінансової грамотності в Україні, зосереджуючись на темах, визначених українською владою як головні пріоритети. Він містить два підрозділи. Перший зосереджений на покращенні захисту споживачів фінансових послуг шляхом зміцнення механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків у всіх фінансових послугах, удосконаленні заходів захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування та узгодження з передовими міжнародними практиками та стандартами. Другий підрозділ зосереджений на підвищенні фінансової грамотності шляхом кращого моніторингу та оцінки впливу ініціатив у сфері фінансової грамотності, заохочення участі приватних та некомерційних зацікавлених сторін, уникаючи або пом'якшуючи конфлікти інтересів, та шляхом узгодження з міжнародними стандартами. Рекомендації в цьому розділі базуються на відповідних стандартах ОЕСР та передових міжнародних практиках.

Захист прав споживачів фінансових послуг та фінансова грамотність є важливою частиною добре функціонуючих фінансових ринків, оскільки вони сприяють справедливому та відповідальному ставленню до споживачів, а також прийняттю обґрунтованих фінансових рішень. Це особливо важливо, оскільки окремі особи та домогосподарства стикаються з фінансовим стресом у контексті війни. Захист прав споживачів фінансових послуг та фінансова грамотність можуть допомогти українцям зміцнити свою фінансову стійкість перед обличчям тиску та втрат воєнного часу.

Україна досягла значного прогресу у зміцненні своїх систем захисту прав споживачів фінансових послуг та фінансової грамотності відповідно до міжнародних стандартів. Однак, залишається кілька проблем, як описано у Звіті «Огляд фінансових ринків України та системи корпоративного управління для сталого відновлення» (OECD, 2025[1]). У цьому розділі наведено рекомендації щодо вирішення таких проблем, зосереджуючись на пріоритетах, визначених українською владою. Рекомендації базуються на Принципах високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, Рекомендації ОЕСР щодо захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування («Кредитна рекомендація ОЕСР») та Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності.

Таблиця 5.1. рекомендацій у цьому розділі

#	Рекомендації	Відповідальні органи влади	Терміни впровадження	Пріоритетна рекомендація
1	Посилити механізми розгляду скарг та відшкодування збитків у сфері фінансових послуг.	НБУ, НКЦПФР	Короткострокові	Так
2	Посилити заходи щодо покращення захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування.	НБУ	Короткострокові	Так
3	Посилити взаємодію та міжнародну співпрацю через ОЕСР та FinCoNet (Міжнародна організація захисту прав споживачів фінансових послуг) у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг та нагляду за поведінкою на ринку.	НБУ, НКЦПФР	Середньострокові	Ні
4	Продовжувати зусилля щодо подальшого узгодження з Принципами високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, а також Рекомендацією ОЕСР щодо захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування, а також розглянути питання про їх дотримання.	НБУ, НКЦПФР, інші відповідні установи	Середньострокові	Ні
5	Покращити оцінку впливу ініціатив щодо фінансової грамотності та застосувати більш систематичний підхід до моніторингу та оцінки ініціатив щодо фінансової грамотності.	НБУ, Члени Міжвідомчої робочої групи	Короткострокові	Так
6	Продовжувати посилювати залучення приватних та некомерційних зацікавлених сторін до реалізації Національної стратегії розвитку фінансової грамотності України, щоб уникнути конфлікту інтересів та забезпечити цілісність ініціатив з фінансової грамотності.	НБУ, Члени Міжвідомчої робочої групи	Короткострокові	Ні
7	Продовжувати зусилля щодо подальшого узгодження з Рекомендацією ОЕСР щодо фінансової грамотності та розглянути можливість її дотримання.	НБУ, НКЦПФР, інші відповідні установи	Середньострокові	Ні

5.1. Вступ

Протягом останнього десятиріччя Україна суттєво покращила свою політику та практику захисту прав споживачів фінансових послуг та фінансової грамотності, покращивши відповідність до існуючих директив та регламентів Європейського Союзу відповідно до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною 2014 року (EU, 2014[2]). Це також покращило узгодженість із Принципами високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг (OECD, 2022[3]), Рекомендацією ОЕСР щодо кредитування (OECD, 2019[4]) та Рекомендацією ОЕСР щодо фінансової грамотності (OECD, 2020[5]).

З початку повномасштабного вторгнення Росії Україна адаптувала свою політику та заходи щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та фінансової грамотності відповідно до пріоритетів та потреб війни. Водночас українські зацікавлені сторони наголошували, що тиск воєнного часу, а також обмеження, спричинені воєнним станом, призвели до затримок у прийнятті певних законів і нормативних актів та впровадженні програм фінансової грамотності, а також вплинули на зусилля щодо вирішення поточних проблем.

Хоча Україна могла б отримати користь від вирішення всіх викликів, згаданих у Звіті про мапування, щоб забезпечити повну відповідність стандартам ОЕСР, вона висловила свою пріоритетну зацікавленість щодо таких ключових викликів:

• підвищення ефективності позасудового розгляду скарг та механізмів відшкодування збитків;

• посилення захисту прав споживачів фінансових послуг у сфері споживчого кредитування;

• покращення оцінки впливу ініціатив у сфері фінансової освіти;

• збільшення залучення приватних та некомерційних зацікавлених сторін до реалізації Національної стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року.

У цьому розділі наведено рекомендації щодо політики з цих тем, спираючись на відгуки українських та міжнародних експертів, отримані під час онлайн-семінару, організованого ОЕСР 2 липня 2025 року, а також на рекомендації ОЕСР, зазначені вище. Міжнародні експерти зробили свій внесок, висловивши свої погляди на покращення захисту прав споживачів фінансових послуг та практики фінансової грамотності у своїх країнах, а також взяли участь у обговореннях з українськими зацікавленими сторонами, ділячись практичними прикладами та досвідом для вирішення вищезазначених проблем.

У цьому розділі також наведено додаткові рекомендації щодо посилення взаємодії України з міжнародними партнерами, підтримки обміну досвідом, а також узгодження та потенційного дотримання двох рекомендацій ОЕСР.

5.2. Підтримка захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні

Ефективний захист прав споживачів фінансових послуг сприяє справедливому та відповідальному ставленню до споживачів, підвищує довіру до фінансової системи та підтримує значущу фінансову інклюзію. Досягнення цих цілей може призвести до збільшення участі споживачів у фінансовій діяльності, такій як заощадження, позики та інвестування, що сприяє економічному зростанню та добре функціонуючим фінансовим ринкам. Це важливо, враховуючи поточний низький рівень інвестицій у багато фінансових інструментів, як описано в Розділі 2.

Захист прав споживачів фінансових послуг може сприяти здоровій конкуренції між постачальниками фінансових послуг, дозволяючи споживачам приймати обґрунтовані рішення та вибирати найкращий продукт для своїх потреб. Захисні заходи у складні часи в Україні є життєво важливими для запобігання зловживанням на фінансових ринках, особливо щодо вразливих споживачів, забезпечення доступу до чіткої інформації для прийняття обґрунтованих рішень та сприяння економічному відновленню через розширення можливостей участі споживачів та обґрунтований фінансовий вибір.

За останні роки Україна досягла значного прогресу у вдосконаленні своєї політики та практики захисту прав споживачів фінансових послуг, які тепер тісніше відповідають Принципам високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, як описано у Звіті про аналіз. Водночас у Звіті про аналіз було визначено кілька викликів та сфер потенційних покращень, вирішення яких може бути корисним для України.

У цьому підрозділі наведено рекомендації щодо подальшого вдосконалення політики захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні, зосереджуючись на сферах, визначених Україною як пріоритетні, та врахованих в результаті обговорень з українськими зацікавленими сторонами:1

• Посилення механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків у сфері фінансових послуг.

• Посилення заходів щодо покращення захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування.

• Посилення взаємодії та міжнародної співпраці через ОЕСР та Міжнародну організацію захисту прав споживачів фінансових послуг (FinCoNet), які працюють над захистом прав споживачів фінансових послуг та наглядом за поведінкою на ринку.

• Продовження зусиль щодо подальшого узгодження та розгляду потенційного дотримання Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та Рекомендації ОЕСР щодо кредитування.

ОЕСР також визначила інші проблеми, пов’язані із захистом прав споживачів фінансових послуг, як зазначено у Звіті про мапування. Вони перелічені у Вставка 5.1, де також включені додаткові заходи, що можуть допомогти Україні покращити свою політику та практику захисту прав споживачів фінансових послуг.

5.2.1. Посилення механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків у сфері фінансових послуг

Принцип 12 ОЕСР щодо захисту прав споживачів фінансових послуг передбачає, що споживачі повинні мати доступ до належних механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків, які є доступними, недорогими, незалежними та справедливими. Ці механізми повинні використовувати технології, де це корисно, та бути розроблені для задоволення потреб споживачів. Крім того, постачальники фінансових послуг повинні мати внутрішні механізми розгляду скарг для вирішення окремих проблем та виявлення системних ризиків. Якщо скарги не вирішуються з відповідним постачальником фінансових послуг, споживачі повинні мати доступ до незалежних процедур відшкодування збитків. Нарешті, сукупна інформація повинна бути оприлюднена та доступна відповідним наглядовим органам для підтримки їхньої діяльності.

За останні роки Україна досягла значного прогресу у вдосконаленні механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків постачальників фінансових послуг. Споживачі в Україні можуть подати скаргу або відповідному постачальнику фінансових послуг, або відповідному регулятору фінансового сектору, тобто Національному банку України (НБУ) або Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Споживачі також можуть вирішувати спори поза судовою системою шляхом медіації відповідно до Закону України «Про медіацію». (Verkhovna Rada of Ukraine, 2021[6]), або вжити правових заходів через судову систему.

Також докладаються зусилля для узгодження законодавства з Директивою ЄС 2013/11/ЄС (EU, 2013[7]) яка встановлює систему альтернативного врегулювання споживчих спорів у всіх секторах економіки, включаючи фінансові послуги. Проєкт Закону про позасудове врегулювання споживчих спорів в Україні має на меті посилити процедури розгляду скарг в Україні шляхом створення структурованої, доступної та юридично визнаної системи альтернативного врегулювання споживчих спорів (АВС) для вирішення скарг споживачів. Його прийняття очікується до кінця 2026 року.

Незважаючи на цей прогрес, ефективність та узгодженість системи відшкодування збитків можна покращити наступним чином.

По-перше, хоча НБУ видав рекомендації щодо внутрішніх механізмів розгляду скарг та відшкодування збитків банками, такі рекомендації не поширюються на небанківські установи (OECD, 2025[1]). НБУ розробляє проєкт постанови про запровадження вимог до банків та небанківських постачальників фінансових послуг щодо механізмів розгляду скарг та їх вирішення, як частини Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (Verkhovna Rada of Ukraine, 2021[8]). Однак, цей проєкт ще не був офіційно прийнятий. Тривала війна та економічна криза після повномасштабного російського вторгнення змусили політиків відкласти регуляторні реформи, які б створили додаткове навантаження для фінансових установ. Крім того, впровадження нових стандартів розгляду скарг вимагатиме інвестицій у персонал, програмне забезпечення та операційні процедури, що наразі неможливо в умовах воєнного стану.

По-друге, незважаючи на постійні зусилля щодо створення офіційного механізму альтернативного врегулювання споживчих спорів (АВС) у рамках проєкту Закону про позасудове врегулювання споживчих спорів в Україні, його ще не прийнято. Громадські консультації щодо проєкту Закону про позасудове врегулювання споживчих спорів завершилися в червні 2025 року, і проєкт законодавства буде обговорено у Парламенті (Верховній Раді). Однак, проєкт законодавства навряд чи набуде чинності під час дії воєнного стану. Більше того, після прийняття закону буде необхідна подальша робота, щоб забезпечити ефективність, доступність та широке розуміння споживачами механізмів АВС.

По-третє, хоча НБУ може отримувати дані про скарги споживачів від постачальників фінансових послуг на запит, немає жодних вимог до постачальників фінансових послуг щодо реєстрації та звітування про скарги споживачів відповідному наглядовому органу. Збір даних про скарги споживачів є важливим джерелом інформації як для постачальників фінансових послуг, так і для регуляторів та наглядових органів.

Для вирішення цих проблем, відповідно до Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг, а саме Принципу 12 щодо розгляду скарг та відшкодування збитків, для України пропонуються наступні рекомендації, які мають бути впроваджені, коли дозволять політичні та інституційні умови:

• Вимагати від постачальників фінансових послуг запровадження та підтримки процедур розгляду скарг, незалежно від їхніх каналів розповсюдження. Вимоги повинні встановлювати чіткі та стандартизовані процеси, визначати відповідальні підрозділи або персонал у кожному постачальнику фінансових послуг, а також вимагати, щоб скарги можна було подавати через різні канали, включаючи особисто, телефоном та цифрові платформи. Це має забезпечити задоволення потреб усіх споживачів, особливо в умовах розвитку цифрового фінансового ландшафту.

• Продовжити прогрес у створенні комплексного механізму альтернативного вирішення спорів, який би застосовувався до всіх постачальників фінансових послуг. Крім того, повинні бути запроваджені механізми, що забезпечують споживачам чіткий та своєчасний доступ до інформації про те, як використовувати механізм альтернативного вирішення спорів. Механізми альтернативного вирішення спорів існують у багатьох країнах. Наприклад, у Португалії установи, що контролюються Банком Португалії, зобов'язані пропонувати доступ щонайменше до двох органів альтернативного вирішення спорів та інформувати споживачів про їхні можливості. Банк Португалії веде публічний портал, на якому перелічені органи альтернативного вирішення спорів, доступні споживачам, та підтримує їх використання у відповідь на скарги (Bank of Portugal, 2025[9]).

• Вимагати від постачальників фінансових послуг реєструвати та повідомляти дані про скарги споживачів відповідним наглядовим органам. Дані про скарги слід використовувати для інформування регуляторної, наглядової та правоохоронної діяльності.

• Дотримуватися рекомендацій та вказівок відповідних міжнародних мереж щодо розгляду скарг та вирішення спорів у сфері фінансових послуг. Наприклад, українські регуляторні органи могли б наслідувати роботу міжнародних платформ, таких як Європейська FIN-NET або Міжнародна мережа схем омбудсменів з фінансових послуг (INFO Network). Ці органи пропонують цінну інформацію про найкращі практики у вирішенні спорів.

5.2.2. Посилення заходів щодо покращення захисту прав споживачів у сфері споживчого кредитування

Кредитна рекомендація ОЕСР об’єднує найкращі світові практики щодо політики та регулювання ринків споживчого кредитування, щоб уникнути надмірної заборгованості та сприяти відповідальній практиці кредитування. Кредитна рекомендація ОЕСР має на меті охопити повний життєвий цикл транзакцій споживчого кредитування шляхом вирішення споживчих ризиків за допомогою стандартів розкриття інформації про витрати, відповідального кредитування, справедливих умов договорів, захисту від зловживань, нагляду за кредитними агентствами та забезпечення доступу до механізмів відшкодування збитків та конкурентних кредитних ринків.

У 2023 році, щоб підтримати відповідальне кредитування в країні та покращити положення щодо захисту споживачів, Україна запровадила заходи щодо посилення практики відповідального кредитування. Вони включають обмеження вартості споживчого кредиту (OECD, 2025[1]) та вимоги щодо розрахунку денної процентної ставки (ДПС).

Крім того, НБУ розробляє законодавство для посилення регулювання діяльності кредитних бюро та забезпечення точності та актуальності кредитної інформації (див. проєкт Закону України «Про кредитну історію», який обговорювався у Парламенті у жовтні 2025 року). НБУ також розробляє законодавство для запровадження додаткових вимог щодо 1) оцінки кредитоспроможності споживачів перед укладенням кредитної угоди, щоб переконатися, що споживачі здатні погасити свою заборгованість, 2) обмеження доступу до кредитування для певних категорій осіб (тобто тих, хто має проблеми, пов’язані з азартними іграми, тих, хто має заборгованість, та тих, хто погашає свою заборгованість одразу після укладення кредитної угоди для штучного покращення свого кредитного рейтингу), та 3) забезпечення перевірки великих доходів споживачів перед укладенням кредитної угоди.

Незважаючи на цей прогрес, залишається кілька проблем:

• НБУ продовжує стикатися з труднощами у ефективному забезпеченні дотримання нормативно-правової бази та сприянні відповідальній діловій поведінці серед постачальників споживчих кредитів. Наприклад, виїзна перевірка найбільших мікрофінансових організацій (МФО) виявила значне недотримання вимог щодо максимальної денної процентної ставки, причому більшість МФО використовують лазівки для обходу цього правила, наприклад, через складні договірні угоди.

• Щодо оцінки кредитоспроможності, проблеми включають відсутність інформації про щомісячні витрати на обслуговування споживчих кредитів, що створює розрив у кредитних історіях, широке використання оборотного кредитування для штучного покращення кредитної історії, позики, пов'язані з азартними іграми, та використання короткострокових споживчих кредитних продуктів, що може збільшити надмірну заборгованість споживачів та знизити точність оцінки кредитоспроможності.2

Для вирішення цих проблем Україні слід продовжувати роботу щодо вдосконалення регуляторних та наглядових заходів, щоб допомогти запобігти надмірній заборгованості та зменшити її. Це вимагає комплексного підходу, а також продовження зусиль влади, зокрема по таких напрямах:

• Підвищити точність та своєчасність кредитної інформації та посилити дотримання відповідного законодавства. Наприклад, після прийняття Закону України «Про кредитну історію» важливо буде забезпечити його ефективне впровадження та виконання.

• Забезпечити дотримання постачальниками споживчих кредитів чинних норм, таких як розрахунок денної процентної ставки та максимальна вартість споживчого кредиту.

• Рівнятися на Кредитну рекомендацію ОЕСР. ОЕСР наразі переглядає Кредитну рекомендацію ОЕСР з метою відображення останніх змін та нових тенденцій на ринках споживчого кредитування, зокрема зростаючої цифровізації, практик стягнення боргів, посилених заходів захисту вразливих споживачів та появи нових форм кредитів і подібних до кредитів продуктів, таких як продукти «купуй зараз, плати пізніше». Відповідні органи влади в Україні могли б скористатися звітом про виконання Рекомендації ОЕСР щодо кредитування, в якому описано, як різні юрисдикції впроваджували ці рекомендації.

5.2.3. Посилення міжнародного співробітництва та взаємодії через ОЕСР та FinCoNet

Відповідні наглядові органи в Україні наразі мають обмежену взаємодію з ОЕСР та FinCoNet у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг та нагляду за поведінкою на ринку на міжнародному рівні, що обмежує можливості обміну досвідом та вивчення найкращих міжнародних практик у цій сфері.

Україні рекомендується продовжувати брати участь у роботі ОЕСР з питань захисту прав споживачів фінансових послуг через Робочу групу з питань захисту прав споживачів фінансових послуг, освіти та інклюзії (Робоча група) – форум для обміну передовим досвідом та знаннями у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг. Зокрема, Робоча група відповідає за моніторинг та дотримання Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту фінансових споживачів, Рекомендації ОЕСР щодо кредитування та Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності. Це дозволить Україні бути в курсі відповідних політичних змін, а також скористатися результатами досліджень, аналізу та рекомендацій, включаючи, наприклад, Збірник ефективних підходів до захисту прав споживачів фінансових послуг, який постійно оновлюється і призначений для підтримки впровадження Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту фінансових споживачів, а також Монітор ризиків споживчого фінансування, який пропонує міжнародний аналіз нових ризиків для фінансових споживачів та практичний інструментарій, що може допомогти українським установам у розробці та вдосконаленні їхньої політики та практики захисту фінансових споживачів.

Крім того, українські установи, відповідальні за нагляд за поведінкою на ринку, такі як НБУ, могли б розглянути можливість подання заявки на членство в FinCoNet, міжнародну мережу органів нагляду за поведінкою на ринку, відповідальних за захист прав споживачів фінансових послуг. Метою FinCoNet є сприяння належній поведінці на ринку та посилення захисту прав споживачів фінансових послуг шляхом ефективного та результативного нагляду за поведінкою на фінансовому ринку, з акцентом на банківську справу та споживче кредитування. Членство у FinCoNet дозволить Україні скористатися досвідом партнерських організацій та ознайомитися з передовим досвідом у здійсненні нагляду за поведінкою на ринку та ініціатив щодо правозастосування, зокрема щодо розвитку потенціалу нагляду за ринком, споживчого кредитування та розгляду скарг.

5.2.4. Подальше узгодження з Принципами високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та Рекомендацією ОЕСР щодо кредитування та розгляд їх дотримання

Україна не є учасницею Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та Кредитної рекомендації, але вона висловила своє зобов'язання щодо подальшого узгодження та потенційного дотримання цих рекомендацій у рамках Програми ОЕСР для України (OECD, 2023[10]) як зазначено в Плані дій щодо його реалізації (Verkhovna Rada of Ukraine, 2023[11]). Таким чином, Україні слід надалі узгоджувати свою політику та практику захисту прав споживачів фінансових послуг із Принципами високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та Рекомендацією ОЕСР щодо кредитування, а також розглянути можливість їхнього дотримання.

Вставка 5.1.  Захист прав споживачів фінансових послуг: інші ключові виклики та потенційні заходи

У 2024 році, в рамках Звіту про мапування, ОЕСР визначила додаткові конкретні питання, на які слід звернути увагу з точки зору узгодження з Принципами високого рівня G20/OECD щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. У цій вставці підсумовано ці питання в рамках зазначених Принципів:

• Принцип 3: Доступ та інклюзивність. Україна могла б розглянути впровадження заходів щодо підтримки вразливих споживачів у доступі до основних фінансових послуг (таких як базові недорогі рахунки для людей з обмеженими можливостями, що забезпечує основні платіжні послуги), поліпшенню порівнянності комісій, пов’язаних з платіжними рахунками, та спрощенню переходу між платіжними рахунками і доступу до платіжних рахунків з базовими функціями. Для цього Україна могла б продовжити зусилля з імплементації Директиви 2014/92/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 2014 року про порівнянність комісій, пов’язаних з платіжними рахунками, зміну платіжних рахунків та доступ до платіжних рахунків з базовими функціями.

• Принцип 5: Конкуренція. Україна могла б розглянути можливість посилення заходів для сприяння чесній та ефективній конкуренції на фінансових ринках, наприклад, шляхом впровадження заходів, що допоможуть споживачам порівнювати та змінювати фінансові продукти. Для цього Україна могла б продовжувати розробляти цифрові інструменти, що допоможуть споживачам отримувати доступ, оцінювати та порівнювати інформацію про фінансові продукти та послуги.

• Принцип 8: Якісні фінансові продукти. Україна може розглянути можливість посилення заходів для поліпшення надання якісних фінансових продуктів, таких як запровадження вимог щодо нагляду за продуктами та управління ними. Наприклад, Україна може запровадити вимоги до постачальників фінансових послуг щодо наявності відповідних систем для розробки, затвердження, управління та моніторингу фінансових продуктів протягом їхнього життєвого циклу. Це допоможе забезпечити відповідність фінансових продуктів та послуг інтересам цільових споживачів, сприятиме їхньому фінансовому добробуту та дотриманню відповідних регуляторних вимог.

• Принцип 9: Відповідальна ділова поведінка та культура постачальників фінансових послуг та посередників. Україна може розглянути можливість впровадження стандартів, що стосуються відповідальної ділової поведінки та культури постачальників фінансових послуг та посередників. Наприклад, окрім вимог щодо оцінки кредитоспроможності, Україна може розглянути можливість запровадження вимог до постачальників фінансових послуг щодо оцінки фінансових можливостей, потреб та обставин потенційних клієнтів перед тим, як погодитися надавати фінансові послуги.

• Принцип 10: Захист активів споживачів від шахрайства, афер та зловживань. В Україні заходи щодо захисту активів споживачів у разі банкрутства постачальника фінансових послуг існують лише для банківського сектору. Україна могла б розглянути можливість поширення таких заходів на інших постачальників фінансових послуг, таких як постачальники страхових та пенсійних продуктів. Крім того, Україна провела спеціальне загальнонаціональне опитування щодо фінансових шахрайств та афер, яке було використано в інформаційно-просвітницьких кампаніях. Україна могла б розглянути можливість сприяння регулярному збиранню даних про шахрайство з метою забезпечення регулярного моніторингу та своєчасного втручання.

• Принцип 11: Захист даних споживачів та приватного життя. Україна може продовжувати докладати зусиль для приведення свого Закону про захист персональних даних у відповідність до Загального регламенту про захист даних (GDPR) ЄС в рамках Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.

  Джерело: OECD (2025[1]), Огляд фінансових ринків України та системи корпоративного управління для сталого відновлення, https://www.oecd.org/en/publications/mapping-ukraine-s-financial-markets-and-corporate-governance-framework-for-a-sustainable-recovery_866c5c44-en.html.

Рекомендація 1: Посилити механізми розгляду скарг та відшкодування збитків у секторі фінансових послуг відповідно до Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту споживачів фінансових послуг.

Рекомендація 2: Посилити заходи щодо поліпшення захисту споживачів у сфері споживчого кредитування відповідно до Рекомендації ОЕСР щодо кредитування.

Рекомендація 3: Посилити взаємодію та міжнародне співробітництво через ОЕСР та FinCoNet у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг та нагляду за поведінкою на ринку.

Рекомендація 4: Продовжувати зусилля з метою подальшого узгодження та розгляду можливості дотримання Принципів високого рівня G20/OECD щодо захисту фінансових споживачів та Рекомендації ОЕСР щодо кредитування.

5.3. Підвищення фінансової грамотності в Україні

Фінансова грамотність є важливою для підтримки безпечного та усвідомленого користування фінансовими послугами, зміцнення фінансової стійкості населення України в умовах воєнного часу та сприяння їхньому фінансовому добробуту в довгостроковій перспективі (OECD, 2020[5]; 2025[1]).

Україна має добре розроблену політику та ініціативи щодо фінансової грамотності, які здебільшого відповідають Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності, як описано у звіті про Мапування (OECD, 2025[1]). У країні існують добре сформовані інституційні основи для підвищення фінансової грамотності. Міжвідомча робоча група схвалила Національну стратегію розвитку фінансової грамотності до 2030 року (НСРФГ) у березні 2024 року на період 2024-2030 років (NBU, 2024[12]). Міжвідомчу робочу групу очолює НБУ та складається вона з таких установ: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; НКЦПФР; Міністерство освіти і науки; Міністерство економіки; Міністерство цифрової трансформації; та Державна установа «Офіс з питань підприємництва та просування експорту». Кожна установа-член Міжвідомчої робочої групи також затвердила НСРФГ окремими офіційними рішеннями.

Відповідно до Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності, НСРФГ є комплексним документом, що керує діями установ, які залучені до впровадження ініціатив з фінансової грамотності в країні. Ця Стратегія включає чітко визначені цілі, механізми управління та координації, цільові групи, методи ресурсів та фінансування, а також моніторинг і оцінку ефективності НСРФГ та ініціатив з фінансової грамотності.

НСРФГ також включає дорожню карту, яка визначає програми та заходи, а також обов'язки різних зацікавлених сторін у досягненні поставлених цілей. Кілька ініціатив реалізуються для дітей та молоді; вчителів та викладачів; дорослих; та власників мікропідприємств (OECD, 2025[1]). Як повідомляє НБУ, з 2024 року НБУ та члени Міжвідомчої робочої групи значно просунулися у впровадженні заходів, визначених у дорожній карті.

Хоча досягнуто значного прогресу, НБУ та інші зацікавлені сторони можуть ще більше посилити розробку та впровадження ініціатив з фінансової грамотності. Відповідно до Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності, у цьому розділі наведено такі рекомендації з акцентом на пріоритетні сфери, визначені національними зацікавленими сторонами в Україні:

• Покращення оцінки впливу ініціатив з фінансової грамотності та сприяння більш систематичному підходу до моніторингу та оцінки ініціатив з фінансової грамотності.

• Продовження посилення залучення приватних та некомерційних зацікавлених сторін до реалізації Національної стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року в Україні з метою уникнення конфлікту інтересів та забезпечення цілісності ініціатив у сфері фінансової грамотності.

• Продовження зусиль щодо подальшого узгодження та розгляду потенційного дотримання Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності з метою підвищення фінансової грамотності за допомогою комплексних політичних рамок.

5.3.1. Покращення оцінки впливу ініціатив з фінансової грамотності та сприяння більш систематичному підходу до моніторингу та оцінки ініціатив з фінансової грамотності

У Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності підкреслюється важливість моніторингу та оцінювання для оцінки прогресу НСРФГ та її ініціатив, а також пропонування покращень.

Наразі більшість програм фінансової грамотності в Україні оцінюються за допомогою основних показників моніторингу, таких як кількість учасників, кількість повідомлень, донесених інформаційними кампаніями, та результатам опитування щодо задоволеності учасників. Однак дані пілотних проєктів та оцінок впливу програм фінансової грамотності в Україні обмежені, і, схоже, жодні програми фінансової освіти в Україні не оцінюються ретельно. Крім того, НСРФГ не сприяє оцінці впливу ефективності ініціатив у рамках НСРФГ. Україна, як і багато інших країн, стикається з проблемами, пов'язаними з доступністю ресурсів та заохоченням зацікавлених сторін до оцінки впливу своїх ініціатив з фінансової грамотності.

Моніторинг та оцінювання заходів з фінансової грамотності можуть бути корисними для зацікавлених сторін в Україні та сприяти ефективнішому впровадженню програми, зокрема шляхом:

• допомоги у визначенні того, чи досягаються цілі, виявлення областей, що потребують поліпшення для підвищення ефективності, а також формування висновків, які слугують основою для майбутніх заходів та орієнтиром для інших зацікавлених сторін, зменшуючи ризик повторення неефективних дій;

• тестування та порівнювання різних підходів, щоб визначити найбільш ефективні та економічно вигідні. Це допомагає виявити прогалини у фінансовій освіті та сприяє розробці більш цілеспрямованих та ефективних програм;

• сприяння обміну знаннями та взаємонавчанню між зацікавленими сторонами, що мають схожі цілі, сприяння інноваціям;

• посилення аргументів на користь програм фінансової грамотності, які можуть допомогти забезпечити фінансування або розширити успішні ініціативи.

У цьому відношенні Україна могла б сприяти більш систематичному підходу до моніторингу та оцінки ініціатив з фінансової грамотності. Для покращення моніторингу та оцінки ініціатив з фінансової грамотності НБУ та інші зацікавлені сторони НСРФГ могли б спиратися на підходи, що відповідають Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності, а також на отриманий досвід і передовий досвід членів Міжнародної мережі фінансової освіти ОЕСР (OECD/INFE) (OECD, 2022[13]) (як описано у Вставка 5.2). До них належать:

• Пріоритетність ресурсів для оцінки ключового впливу. Оскільки не завжди можливо виділити ресурси для моніторингу та оцінки кожної програми, ресурси можна було б спрямувати на оцінку впливу ключових програм фінансової грамотності, тобто зацікавлені сторони могли б визначити ті програми, які, як очікується, матимуть найбільший вплив, та забезпечити їх адекватну оцінку.

• Оцінка впливу на знання, ставлення та поведінку. Вимірювання покращення фінансових знань часто є простішим, ніж оцінка змін у фінансовій поведінці (наприклад, заощадження замість витрат) та ставленні (наприклад, прийняття довгострокового бюджетного мислення), які, як правило, розвиваються з часом. Однак фінансові ставлення та поведінка значно впливають на фінансовий достаток людей, і тому їх не слід ігнорувати під час оцінки впливу програм фінансової грамотності.

• Співпраця з академічними колами. Залучення академічних установ до розробки та оцінки програм фінансової грамотності може підвищити якість моніторингу, використовуючи їхній досвід, методології та аналітичні навички. Це партнерство також може запропонувати цінні дослідницькі можливості для науковців і студентів, створюючи взаємовигідні відносини.

• Сприяння культурі оцінювання. Формування спільноти практиків, залучених до впровадження та оцінювання програм фінансової грамотності, постійний обмін результатами оцінювань після їх проведення та просування спільних підходів можуть бути ефективними способами заохочення зацікавлених сторін до оцінювання своїх програм фінансової грамотності.

Вставка 5.2.  Міжнародні приклади сприяння оцінці впливу ініціатив з фінансової грамотності.

Австрія прийняла свою першу Національну стратегію фінансової грамотності (НСФГ) у 2021 році, яка визначає низку конкретних цілей з метою покращення фінансового добробуту населення. Численні установи роблять свій внесок у НСФГ через свої ініціативи з фінансової грамотності. Одним із політичних пріоритетів австрійської НСФГ є підвищення ефективності ініціатив з фінансової грамотності шляхом діалогу, координації та оцінки (OECD, 2021[14]).

Спираючись на це, Центральний банк Австрії (OeNB) опублікував «Серію оцінювання фінансової грамотності», присвячену темам, пов’язаним із фінансовою грамотністю та її оцінюванням (OeNB, 2025[15]). Ця серія пропонує вичерпний посібник, метою якого є інформування дослідників, політиків та освітян про поточний стан досліджень з оцінювання фінансової грамотності та освіти. Серія надає огляд літератури, що стосується ефективності програм фінансової освіти, та представляє рекомендації щодо розробки та впровадження комплексних оціночних досліджень. Подальші статті серії будуть опубліковані на вебсайті OeNB.

У Сполученому Королівстві Служба фінансів та пенсій (MaPS) відповідає за Стратегію фінансового благополуччя Великої Британії на 2020–2030 роки, десятирічну програму, спрямовану на допомогу людям максимально ефективно використовувати свої гроші та пенсії. Щоб допомогти зацікавленим сторонам у Великобританії оцінити вплив їхніх ініціатив у сфері фінансової освіти та, в кінцевому підсумку, поліпшити фінансовий добробут населення, MaPS розробила набір інструментів для оцінки фінансового добробуту та Центр доказової інформації. Набір інструментів та Центр:

• допомагають організаціям оцінювати свої програми, розуміти їхній вплив та генерувати корисні дані про фінансовий добробут, а також

• пропонують організаціям простір для обміну своїми висновками на користь інших.

Інструментарій оцінки фінансового добробуту, розроблений спільно з науковцями та іншими експертами, може використовуватися будь-якою організацією, яка бажає виміряти та зрозуміти зміни у фінансовому благополуччі, поведінці або спроможності людей (UK MaPS, 2025[16]). Наприклад:

• • Для організаторів програм: це може допомогти в плануванні та проведенні оцінок їхніх програм; у зборі додаткових даних, які можна використовувати для вдосконалення діяльності; або для демонстрації впливу на спонсорів..

  • Для спонсорів: це може допомогти поліпшити розробку програм та процес подання заявок (наприклад, використовуючи теорію змін); розробити ресурси, які можуть підтримати партнерів-виконавців, заявників та отримувачів грантів; підтримати планування та проведення оцінок фінансованих програм.

  • Для дослідників та оцінювачів: може надати набір науково обґрунтованих, перевірених на практиці систем оцінки результатів та комплексу питань, які допоможуть виміряти результати фінансового добробуту.

    Центр доказів фінансового добробуту має на меті допомогти організаціям розробляти свої заходи, програми фінансування та політику, спрощуючи пошук і розуміння доказів, знань та досвіду (UK MaPS, 2025[17]). Його діяльність охоплює два напрямки:

• Підсумки досліджень, що включають наукові дослідження, оцінки та огляди результатів досліджень, проведених у Великобританії та в інших країнах світу.

• Тематичні огляди, що об'єднують результати численних досліджень та оцінок з конкретних тем, з метою висвітлення практичних знань для спонсорів, практиків та дослідників..

Джерело: OeNB and MaPS.

5.3.2. Розширення залучення приватних та некомерційних зацікавлених сторін до впровадження НСРФГ

Координація зацікавлених сторін є життєво важливою для всіх політик і програм фінансової грамотності, як наголошується в Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності. НБУ виявив сильну зацікавленість у розширенні співпраці з приватним сектором та некомерційними організаціями, чия участь могла б підтримати фінансову грамотність шляхом реалізації ініціатив, а також шляхом надання фінансування, експертизи, навчальних матеріалів та доступу до споживачів у ключові життєві моменти, тим самим посилюючи охоплення та вплив державних зусиль.

В Україні вже діє добре функціонуючий, спільний та централізований підхід. НБУ розробляє контент для фінансової освіти та надає його приватним та некомерційним зацікавленим сторонам, які можуть використовувати його та розповсюджувати за суворих умов. Матеріали повинні залишатися незмінними, якщо вони не будуть офіційно схвалені. Реклама фінансових продуктів та послуг заборонена, окрім логотипів зацікавлених сторін, і зацікавлені сторони зобов'язані звітувати про результати інформаційно-просвітницької роботи. Для масштабніших ініціатив може бути підписаний меморандум про співпрацю.

Незважаючи на такий структурований підхід, Україна стикається з труднощами у продовженні існуючих партнерств або залученні нових партнерів, зокрема міжнародних донорів. Воєнний контекст також означає, що фінансова освіта може опинитися нижче у списку національних пріоритетів. Більше того, зазначені партнерства можуть створювати проблеми, такі як конфлікт інтересів, потенційне зловживання контентом фінансової освіти в комерційних цілях або зосередження на верствах населення, які є більш прибутковими або вже фінансово забезпеченими.

Спираючись на існуючу основу для координації та впровадження НСРФГ через Міжвідомчу робочу групу, Україна могла б продовжувати посилювати свою співпрацю з приватними та некомерційними зацікавленими сторонами, а також міжнародними донорами. При цьому НБУ та інші зацікавлені сторони могли б застосовувати такі підходи, спираючись на передовий досвід та практики членів Міжнародної мережі фінансової освіти OECD/INFE (приклади наведено у Вставка 5.3), та Рекомендацію ОЕСР щодо фінансової грамотності:

• Сприяти ефективній координації між зацікавленими сторонами в рамках Національної стратегії з питань фінансової освіти (НСРФГ) в Україні. Спільна робота сторін вимагає координованого підходу, коли всі зацікавлені сторони працюють над досягненням спільних цілей. Крім того, ефективна координація може також забезпечити відповідність заходів впровадження програм фінансової освіти в школах або серед дітей та молоді представниками приватного сектору та неурядових організацій шкільній програмі.

• Впровадити механізми, що зменшують та вирішують конфлікти інтересів. Заохочення участі зацікавлених сторін приватного сектору через національні галузеві асоціації або саморегульовані органи може допомогти сприяти підвищенню підзвітності та прозорості, а також уникненню маркетингу певних фінансових продуктів або послуг. Крім того, сприяння розробці та дотриманню кодексів поведінки галузевими асоціаціями, фінансовими установами та неурядовими організаціями може зміцнити етичні стандарти. Україна також може забезпечити дотримання вимог шляхом запровадження процесів сертифікації або акредитації у поєднанні з належним моніторингом.

• Забезпечити дотримання критеріїв неупередженості, об’єктивності, якості та справедливості під час реалізації зацікавленими сторонами ініціатив у сфері фінансової освіти. Слід чітко розмежовувати комерційні інтереси та освітній контент, а також уникати просування фінансових продуктів та послуг в рамках освітньої діяльності.

Вставка 5.3. Приклади заходів управління для участі приватних та некомерційних зацікавлених сторін в ініціативах з фінансової грамотності

В Ірландії Виконавча рада з фінансової грамотності, як координаційний орган Національної стратегії фінансової грамотності, розробила рекомендації щодо забезпечення фінансової освіти в школах (Department of Finance of Ireland, 2025[18]).

Ці рекомендації спрямовані на побудову якісних партнерських відносин між школами та індустрією фінансових послуг у реалізації програм фінансової освіти, покращення фінансової грамотності, фінансової стійкості та загального фінансового благополуччя дітей та молоді.

В Австрії Міністерство фінансів розробило «Кодекс поведінки для членів правління та зацікавлених сторін Національної стратегії фінансової грамотності»” (Ministry of Finance of Austria, 2025[19]). Кодекс поведінки забезпечує спільну систему та основні цінності, яких усі зацікавлені сторони повинні дотримуватися для участі у впровадженні Національної стратегії фінансової грамотності.

Кодекс поведінки визначає сім принципів, якими мають керуватися етична поведінка та співпраця в рамках ініціатив з фінансової грамотності. Наприклад, ці принципи спрямовані на забезпечення того, щоб програми фінансової освіти не містили політичного чи ідеологічного змісту, залишалися відокремленими від комерційної діяльності та уникали будь-якої реклами, розміщення продукції чи схвалення фінансових послуг.

Джерела: OeNB; анкета щодо впровадження, поширення та подальшої актуальності Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності.

5.3.3. Подальше узгодження з Рекомендацією ОЕСР щодо фінансової грамотності та розгляд питання її дотримання

Україна має добре розвинуту політику та ініціативи щодо фінансової грамотності, здебільшого відповідно до Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності. Україна також вжила заходів для посилення співпраці з ОЕСР у цій сфері політики як повноправний член OECD/INFE через НБУ та активно беручи участь у Проєкті технічної допомоги з фінансової освіти в Програмі Міністерства фінансів Нідерландів, який ОЕСР реалізує у десяти країнах Східної та Південно-Східної Європи.

Водночас, Україна ще не приєдналася до Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності. Органи влади висловили зобов'язання продовжувати дотримуватися Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності та розглянути можливість приєднання до неї в рамках Програми ОЕСР для України (OECD, 2023[10]) як зазначено в Плані дій щодо його реалізації (Verkhovna Rada of Ukraine, 2023[11]).

Україна могла б посилити свої зобов'язання, офіційно дотримуючись Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності, що підкреслило б її готовність узгодити свою систему фінансової грамотності з політикою та практикою ОЕСР. Це також посилило б її співпрацю з ОЕСР. Важливо, що у 2025-26 роках Комітет ОЕСР з фінансових ринків через свою Робочу групу з питань захисту прав споживачів фінансових послуг, освіти та інклюзії та OECD/INFE проводить оцінку впровадження, поширення та подальшої актуальності Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності. Ця оцінка базується на анкетних відповідях України.

Рекомендація 5: Покращити оцінку впливу ініціатив з фінансової грамотності та застосувати більш систематичний підхід до моніторингу та оцінки ініціатив з фінансової грамотності.

Рекомендація 6: Продовжувати посилювати залучення приватних та некомерційних зацікавлених сторін до реалізації Національної стратегії розвитку фінансової грамотності до 2030 року в Україні (НСРФГ) для уникнення конфлікту інтересів та забезпечення цілісності ініціатив з фінансової грамотності.

Рекомендація 7: Продовжувати зусилля щодо подальшого узгодження та розгляду питання про дотримання Рекомендації ОЕСР щодо фінансової грамотності.

Посилання

[9] Bank of Portugal (2025), Disputes on banking products and services, https://clientebancario.bportugal.pt/en/resolucao-litigios-instituicoes?.

[18] Department of Finance of Ireland (2025), Financial Education in Schools: Guidelines for the Financial Services Industry, https://www.gov.ie/en/department-of-finance/publications/financial-education-in-schools-guidelines-for-the-financial-services-industry/?.

[2] EU (2014), Official Journal of the European Union; Association agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part; L 161/3, https://publications.europa.eu/resource/cellar/4589a50c-e6e3-11e3-8cd4-01aa75ed71a1.0006.03/DOC_1.

[7] EU (2013), Directive 2013/11/EU of the European Parliament and of the Council of 21 May 2013 on alternative dispute resolution for consumer disputes and amending Regulation (EC) No 2006/2004 and Directive 2009/22/EC (Directive on consumer ADR), https://eur-lex.europa.eu/eli/dir/2013/11/oj.

[19] Ministry of Finance of Austria (2025), Verhaltenskodex für Organmitglieder und interessierte Akteurinnen und Akteure der Nationalen Finanzbildungsstrategie, https://finanznavi.gv.at/media/733/download/Verhaltenskodex%20der%20Nationalen%20Finanzbildungsstrategie_Mai%202025.pdf?v=1&inline=0.

[12] NBU (2024), National Strategy for Financial Literacy Development until 2030, https://bank.gov.ua/en/about/strategy-fin-literacy.

[1] OECD (2025), Mapping Ukraine’s Financial Markets and Corporate Governance Framework for a Sustainable Recovery, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/866c5c44-en.

[10] OECD (2023), Ukraine Country Programme, https://www.oecd.org/en/about/programmes/oecd-ukraine-country-programme.html.

[13] OECD (2022), Evaluation of National Strategies for Financial Literacy, https://www.oecd.org/financial/education/evaluation-of-national-strategies-for-financial-literacy.htm.

[3] OECD (2022), Recommendation of the Council on High-Level Principles on Financial Consumer Protection, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/OECD-LEGAL-0394#committees.

[14] OECD (2021), A National Financial Literacy Strategy for Austria, https://www.oecd.org/daf/fin/financial-education/austria-financial-literacy-strategy.htm.

[5] OECD (2020), Recommendation of the Council on Financial Literacy, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/OECD-LEGAL-0461 (accessed on 28 April 2022).

[4] OECD (2019), Recommendation of the Council on Consumer Protection in the field of Consumer Credit, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/oecd-legal-0453.

[15] OeNB (2025), OeNB Financial Literacy Evaluation Series, https://www.oenb.at/Publikationen/finanzbildung/financial-literacy-evaluation-series.html.

[16] UK MaPS (2025), The Financial Wellbeing Evaluation Toolkit, https://www.fincap.org.uk/en/articles/evaluation-toolkit.

[17] UK MaPS (2025), the Financial Wellbeing Evidence Hub, https://www.fincap.org.uk/en/articles/financial-capability-evidence-hub.

[11] Verkhovna Rada of Ukraine (2023), Some issues of cooperation between the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Organization for Economic Cooperation and Development in the context of the dialogue on joining the Organization; Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine; No. 1165, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/en/1165-2023-%D0%BF?lang=uk#Text.

[6] Verkhovna Rada of Ukraine (2021), Law of Ukraine about Mediation; Document 1875-IX, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text.

[8] Verkhovna Rada of Ukraine (2021), Law of Ukraine on Financial Services and Financial Companies, No. 1953-IX, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1953-20#Text.

Примітки

← 1.  Ці виклики обговорювалися Національним банком України під час семінару з питань захисту прав споживачів фінансових послуг та фінансової грамотності в Україні, організованого ОЕСР 2 липня 2025 року.

← 2.  Там же.