Огляд антикорупції та доброчесності 2026: Україна
Table of contents
Верховна Рада, парламент України, 20 червня 2022 року ухвалила комплексну Антикорупційну стратегію на 2021–2025 роки, після чого 4 березня 2023 року Кабінет Міністрів ухвалив Державну антикорупційну програму на 2023–2025 роки. У Стратегії визначено пріоритети для зміцнення системи запобігання корупції у семи ключових сферах — правосуддя та правозастосування, державне регулювання економіки, оподаткування та митна справа, державний і приватний сектори, будівництво, земельні відносини й інфраструктура, сектор оборони, а також охорона здоров’я, освіта й наука та соціальний захист — і забезпечення відповідальності за корупційні правопорушення. Також у ній викладено заходи для підвищення прозорості й ефективності державних закупівель і наголошено на важливості формування негативного ставлення до корупційних практик.
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) відповідає за розроблення та координацію антикорупційної політики, забезпечення запобігання корупції в державному секторі й у сферах, де приватний сектор взаємодіє з державою, моніторинг лобістської діяльності й конфліктів інтересів, сприяння прозорості й захист викривачів. Разом із Центральною виборчою комісією НАЗК також здійснює моніторинг фінансування політичних партій і виборчих кампаній.
Незважаючи на відсутність спеціального наглядового органу щодо запитів на доступ до інформації, Уповноважений Верховної Ради з прав людини (омбудсман) вживає заходів, зокрема проводить навчання, щоб поліпшити доступ до публічної інформації. Міністерство цифрової трансформації відповідає за політику відкритих даних.
Лобістська діяльність регулюється Законом № 3606-IX «Про лобіювання». Реєстр прозорості доступний онлайн. Національне агентство відповідає за забезпечення дотримання нормативно-правових вимог і перевірку достовірності інформації, поданої до Реєстру прозорості.
Вища рада правосуддя (ВРП) надає рекомендації Президенту України щодо призначення суддів за результатами процедури добору на основі заслуг. Прокурорів також зазвичай добирають за процедурами на основі заслуг, але при цьому немає чітко визначених критеріїв оцінювання заслуг для призначення на керівні посади. Законодавство встановлює систему дисциплінарної відповідальності для державних службовців, у якій визначено відповідні процедури й правопорушення. Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) надає методичні рекомендації щодо здійснення дисциплінарних процедур.
Примітка. Дані за 2025 і 2020 роки або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
Дані про те, які галузі системи доброчесності в Україні є найсильнішими, а які можна вдосконалити, можна знайти за посиланням нижче (англійською мовою):
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
За результатами оцінювання за стандартами ОЕСР щодо стратегічної основи Україна відповідає 73 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 80 % критеріїв щодо реалізації, тоді як країни ОЕСР відповідають у середньому 38 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 32 % критеріїв щодо реалізації.
Стратегічна основа України у сфері боротьби з корупцією та забезпечення публічної доброчесності є однією з найсильніших серед країн ОЕСР. Це свідчить про свідомий вибір на користь упровадження комплексної та скоординованої відповідь на значні корупційні ризики та їхній потенційний вплив на економічну стабільність, довіру громадськості й інвестиції, що ще більше загострюються в умовах війни, що триває, і процесу відбудови. Цей підхід покликаний вирішити системні проблеми, відповісти на очікування суспільства щодо прозорості й реформ, а також підтримати прагнення країни до інтеграції в Європейський Союз і вступу до ОЕСР. Антикорупційна стратегія на 2021–2025 роки містить ситуаційний аналіз поточних ризиків для публічної доброчесності й посилання на міжнародно-правові інструменти у сфері боротьби з корупцією. Реалізацію Стратегії підтримує Державна антикорупційна програма, ухвалена Кабінетом Міністрів 4 березня 2023 року й розрахована на період 2023–2025 років. Цей план дій спирається на численні джерела даних, визначає відповідальні організації для кожного виду діяльності й охоплює індикатори досягнення результатів із цільовими значеннями.
Моніторинг виконання поточного плану дій здійснюється через загальнодоступний портал даних, який оновлюють щоквартально. На цьому порталі зібрано всі заходи з Додатку 2 до Державної антикорупційної програми на 2023–2025 роки, а також інформацію про стан їх виконання.
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
За результатами оцінювання за стандартами ОЕСР щодо лобіювання Україна відповідає 80 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 89 % критеріїв щодо реалізації, тоді як країни ОЕСР відповідають у середньому 43 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 38 % критеріїв щодо реалізації.
У вересні 2025 року набув чинності Закон України № 3606-IX «Про лобіювання» . Закон створює основу для забезпечення прозорості лобіювання та впливу на законодавчий процес через визначення лобістської діяльності, ідентифікацію відповідних суб’єктів, а також встановлення їхніх прав і обов’язків. Правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання встановлюють етичні стандарти поведінки суб’єктів лобіювання відповідно до Закону № 3606-IX «Про лобіювання». Зокрема, Правила регулюють взаємодію суб’єктів лобіювання з клієнтами, бенефіціарами й іншими суб’єктами лобіювання.
Закон запроваджує однорічний період заборони на провадження лобістської діяльності для колишніх державних службовців. Він також визначає санкції за порушення стандартів лобіювання та призначає Національне агентство з питань запобігання корупції органом, відповідальним за державний нагляд за лобістською діяльністю. Водночас, хоча Закон № 3606-IX «Про лобіювання» встановлює однорічний період заборони для колишніх державних службовців, він не запроваджує аналогічних обмежень для лобістів. Національне агентство відповідає за забезпечення дотримання нормативно-правових вимог, перевірку достовірності інформації, поданої до Реєстру прозорості, а також за аналіз звітів зареєстрованих суб’єктів лобіювання. У Реєстрі прозорості оприлюднюється інформація про суб’єктів лобіювання, лобістську діяльність, законодавчі й нормативно-правові акти, на які спрямовано діяльність, а також бюджет і витрати.
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
За результатами оцінювання за стандартами ОЕСР щодо конфлікту інтересів Україна відповідає 100 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 67 % критеріїв щодо реалізації, тоді як країни ОЕСР відповідають у середньому 80 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 45 % критеріїв щодо реалізації.
Закон України № 1700-VII «Про запобігання корупції» встановлює зобов’язання для всіх обраних і призначених посадових осіб, суддів і державних службовців подавати декларації про активи та інтереси під час вступу на державну службу, після повторного призначення або зміни посади, у разі виникнення змін у задекларованій інформації, а також через регулярні проміжки часу. Протягом останніх шести років усі міністри й члени Верховної Ради (парламенту України) подавали декларації про активи та інтереси. Станом на 2022 рік показник подання декларацій серед суддів вищої ланки становив 97 %, але новіші дані моніторингу відсутні. Декларації охоплюють широкий спектр фінансових і нефінансових активів та інтересів декларантів і членів їхніх сімей.
Національне агентство з питань запобігання корупції застосовує ризик-орієнтований підхід до перевірки декларацій, видає рекомендації щодо врегулювання конфліктів інтересів і в кількох випадках накладало санкції.
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
За результатами оцінювання за стандартами ОЕСР щодо політичного фінансування Україна відповідає 100 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 71 % критеріїв щодо реалізації, тоді як країни ОЕСР відповідають у середньому 76 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 58 % критеріїв щодо реалізації.
В Україні Закон № 2365-III «Про політичні партії» і Виборчий кодекс України забороняють анонімні пожертви, внески від іноземних держав і підприємств, а також внески від державних підприємств. Законодавство також встановлює граничні розміри особистих внесків на виборчі кампанії і вимагає від партій подавати річні й передвиборчі фінансові звіти. На практиці за останні п’ять років лише одна партія, яка була представлена в парламенті до 2022 року, не подала фінансовий звіт. Усі інші партії, які були представлені в парламенті, подавали річні й передвиборчі фінансові звіти у встановлені законом терміни. Національне агентство з питань запобігання корупції публікує ці звіти на загальнодоступній платформі й уповноважене накладати санкції на партії, які не дотримуються нормативно-правових вимог щодо політичного фінансування.
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
За результатами оцінювання за стандартами ОЕСР щодо публічної інформації Україна відповідає 89 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 62 % критеріїв щодо реалізації, тоді як країни ОЕСР відповідають у середньому 72 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 62 % критеріїв щодо реалізації.
Загалом Україна має комплексну нормативно-правову базу щодо прозорості публічної інформації, включно з правом на доступ до інформації для осіб, які не є громадянами, і оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади й посадових осіб, зокрема щодо запитів на доступ до інформації. Відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацію потрібно надавати в запитуваному форматі, а запитувачі не зобов’язані обґрунтовувати свої запити. Запитувану інформацію не завжди надають безкоштовно: за друкування або копіювання, що перевищує встановлене обмеження, може стягуватися додаткова плата. Омбудсман наглядає за дотриманням нормативно-правових вимог органами державної влади, здійснює моніторинг вебсайтів, інспектує установи й розглядає скарги. Омбудсман також має подібні до прокурорських повноваження подавати до суду протоколи щодо санкцій. Закон № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» і Закон № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» передбачають механізми оскарження через вищі органи влади або суд. Крім того, відповідно до Закону про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, рішення Уповноваженого не можуть бути скасовані жодним органом виконавчої влади.
Міністерство цифрової трансформації керує політикою відкритих даних. Україна проактивно оприлюднює консолідовані тексти законів, дані про державні закупівлі, інформацію з бізнес-реєстру, а також декларації про активи й інтереси. Незважаючи на те що Реєстр прозорості містить деякі агреговані дані про лобіювання за типами лобістів і статусом реєстрації, у ньому немає агрегованих даних, наприклад, про сфери діяльності лобістів щодо членів уряду й парламенту. Також не існує агрегованих даних щодо запитів на інформацію або порядків денних міністрів.
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
Україна відповідає 97 % критеріїв щодо нормативно-правової бази у сфері доброчесності суддів і 92 % щодо практики, порівняно із середніми показниками ОЕСР — 66 % і 45 % відповідно. Це свідчить про тверду рішучість країни відновити довіру до судової системи, підірвану корупцією в найвищих ешелонах влади, і реалізувати міжнародні рекомендації щодо гарантій доброчесності.
Закон 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює об’єктивні процедури добору та кар’єрного просування суддів на основі заслуг, проведення яких забезпечує Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), а також визначає об’єктивні підстави для звільнення з посади. Голів судів обирають судді в межах свого суду, але визначених критеріїв добору кандидатів на виборну посаду немає. Після успішного добору Президент України призначає суддів безстроково на підставі рекомендацій Вищої ради правосуддя (ВРП), яку очолює Голова Верховного Суду й до складу якої входить двадцять один член, призначений на визначений строк, включно з десятьма чинними суддями або суддями у відставці, обраними їхніми колегами. Усі члени ВРП проходять оцінювання на відповідність критеріям етики й доброчесності, яке проводить позапартійна Етична рада.
Кодекс суддівської етики визначає етичні стандарти для суддів. Закон № 1700-VII «Про запобігання корупції» встановлює правила врегулювання конфліктів інтересів і несумісності, і всі судді повинні подавати щорічні декларації про активи та інтереси, які перевіряє Національне агентство з питань запобігання корупції.
Механізми повідомлення про неправомірні дії суддів регулює Закон № 1700-VII «Про запобігання корупції», який передбачає захист викривачів і внутрішні канали повідомлення. В Україні функціонує Єдиний портал повідомлень викривачів для внутрішнього й зовнішнього звітування, який об’єднує 11 148 організацій, включно з усіма судами. Однак працівники, які обробляють повідомлення викривачів у судах, не проходять обов’язкове навчання з питань конфіденційності.
Кандидати на посади суддів ВАКС повинні відповідати загальним вимогам до українських суддів і мати належний досвід у боротьбі з корупцією. Згідно із законом кандидатами не можуть бути особи, які нещодавно працювали в певних антикорупційних органах, обіймали політичні посади, мали політичні зв’язки або фігурували в реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Суддів призначає Президент України за поданням Вищої ради правосуддя (ВРП) за результатами відкритого конкурсу. Переведення та відрядження заборонені. Кандидати подають стандартні суддівські документи, документи, що підтверджують спеціальну кваліфікацію, і заяву про відсутність обставин, що дискваліфікують кандидата. Процедуру добору проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) за підтримки Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ). Добір охоплює посилені перевірки на доброчесність із боку ВККС і ГРМЕ, у межах яких оцінюють відповідність критеріям доброчесності, як-от моральність, чесність і непідкупність. Перевірки на доброчесність охоплюють фінансовий контроль і перевірки способу життя, а також постійний моніторинг після призначення. Усі оцінювання, співбесіди й рішення ВККС і ГРМЕ записують у форматі відео й аудіо для забезпечення прозорості.
Звільнення з посади й дисциплінарні процедури підпадають під загальний режим, установлений Законом 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 9 березня 2026 року).
Україна відповідає 69 % критеріїв щодо нормативно-правової бази у сфері доброчесності прокурорів і 79 % щодо практики, порівняно із середніми показниками ОЕСР — 66 % і 52 % відповідно. Це відображає нещодавній курс реформ, спрямований на вирішення тривалих проблем у сфері доброчесності й приведення у відповідність до міжнародних стандартів, однак ефективність їх реалізації ще належить оцінити.
Відповідно до Закону 1697-VII «Про прокуратуру» добір прокурорів здійснюється на основі заслуг: зокрема, публікують оголошення про вакансії і проводять стандартні іспити й співбесіди. Однак цю процедуру не застосовують для добору прокурорів керівного рівня. Генерального прокурора призначає Президент України за згодою Верховної Ради (парламенту) без будь-яких визначених критеріїв добору кандидатів. Керівник і прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) проходять окрему процедуру, яка додатково передбачає перевірку публічної доброчесності.
Закон визначає підстави для звільнення з посади рядових прокурорів, рішення про яке ухвалює Вища рада правосуддя або відповідний дисциплінарний орган. Дисциплінарні провадження здійснює Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, до складу якої входять одинадцять членів, п’ять із яких є прокурорами. Генерального прокурора може звільнити з посади Президент за поданням тих самих органів за згодою парламенту або Верховна Рада через висловлення вотуму недовіри.
Стандарти поведінки прокурорів викладено в Кодексі етики й поведінки. На прокурорів також поширюється дія Закону № 1700-VII «Про запобігання корупції», який регулює конфлікти інтересів і вимагає подання декларацій про активи й інтереси. Особи, які повідомляють про неправомірні дії прокурорів, захищені Законом № 1700-VII «Про запобігання корупції». Як і суди, органи прокуратури підключені до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) є окремою юридичною особою публічного права. Вона здійснює нагляд за розслідуваннями й веде справи про корупцію, які розслідує Національне антикорупційне бюро (НАБУ). Керівник САП є заступником Генерального прокурора і безпосередньо підпорядковується Генеральному прокурору. Як загальна гарантія доброчесності й незалежності передбачено, що Генеральний прокурор не має права давати вказівки прокурорам САП щодо виконання ними своїх обов’язків.
Прокурорів САП призначає керівник САП за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія. Добір базується на оцінюванні заслуг, досвіду, навичок і доброчесності кандидатів на основі заздалегідь визначених критеріїв. Загалом рішення конкурсної комісії можуть бути оскаржені в судовому порядку. Після призначення прокурори САП не підлягають переведенню без їхньої згоди.
Керівника САП добирають за результатами конкурсу, у межах якого оцінюють доброчесність, включно з незалежністю, чесністю, неупередженістю, непідкупністю та етичною поведінкою. До складу конкурсної комісії, відповідальної за добір на всі адміністративні посади в САП, входять три міжнародні експерти, які мають право вирішального голосу, щоб запобігти патовій ситуації. Остаточне рішення про призначення на посаду ухвалює Генеральний прокурор, який також ухвалює рішення про звільнення керівника САП з посади. Закон установлює підстави для звільнення з посади.
Джерело: Закон України «Про прокуратуру».
Примітка. Дані за 2025 рік або останній доступний рік.
Джерело: база даних індикаторів публічної доброчесності ОЕСР (дані станом на 7 березня 2026 року).
Україна відповідає 92 % критеріїв щодо нормативно-правової бази й 33 % щодо практики, порівняно із середніми показниками ОЕСР — 66 % і 22 % відповідно.
Закон «Про державну службу» визначає дисциплінарну процедуру для державних службовців, дисциплінарні правопорушення, санкції, пропорційні тяжкості правопорушення, а також застосовні строки давності. Державні службовці можуть оскаржувати санкції в суді, а якщо під час дисциплінарного розслідування буде виявлено ознаки кримінального або адміністративного правопорушення, посадові особи, відповідальні за розслідування та розгляд дисциплінарних справ, зобов’язані повідомити про це відповідний правоохоронний орган.
На практиці в Україні відсутня електронна система ведення дисциплінарних справ і проваджень. Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) надає роз’яснення щодо дисциплінарних процедур, а також збирає й публікує дані про застосування дисциплінарних стягнень, але інформацію надають у форматі, який не дає змоги легко її шукати, фільтрувати або повторно використовувати, що обмежує доступність і аналіз даних.
Цю працю опубліковано під відповідальність Генерального секретаря ОЕСР. Висловлені в цьому документі думки й аргументи необов’язково відображають офіційні позиції країн-учасниць ОЕСР.
Цей документ і будь-які дані й мапи, що містяться в ньому, не впливають на статус або суверенітет будь-якої території, делімітацію міжнародних кордонів і ліній розмежування, а також на назву будь-якої території, міста чи регіону.
Статистичні дані щодо Ізраїлю надано відповідними ізраїльськими органами влади й під їхню відповідальність. Використання таких даних організацією ОЕСР не впливає на статус Голанських висот, Східного Єрусалиму й ізраїльських поселень на Західному березі річки Йордан відповідно до норм міжнародного права.
Примітка щодо Косова. Це визначення не впливає на позиції щодо статусу й відповідає Резолюції Ради Безпеки ООН 1244/99 і Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН щодо проголошення незалежності Косова.
Повна версія книги доступна англійською мовою: OECD (2026), Anti-Corruption and Integrity Outlook 2026:Harnessing the Integrity Advantage, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/16708b78-en.
© ОЕСР, 2026.
Зазначення авторства 4.0 Міжнародна (CC BY 4.0)
Ця праця доступна за ліцензією Creative Commons «Із зазначенням авторства 4.0 Міжнародна». Використовуючи цю працю, ви погоджуєтеся дотримуватися умов цієї ліцензії (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).
Зазначення авторства: потрібно надати посилання на цю працю.
Переклади: потрібно процитувати оригінальну працю, визначити зміни в оригіналі й додати такий текст: У разі будь-яких розбіжностей між оригіналом і перекладом дійсним вважається лише текст оригіналу.
Адаптації: потрібно процитувати оригінальну працю і додати такий текст: Це адаптація оригінальної праці ОЕСР. Висловлені в цій адаптації думки й використані в ній аргументи не можна вважати такими, що відображають офіційні позиції ОЕСР або її країн-учасниць.
Матеріали третіх осіб: ліцензія не поширюється на матеріали третіх осіб у праці. У разі використання таких матеріалів ви несете відповідальність за отримання дозволу від третіх осіб і за будь-які претензії щодо порушення прав.
Заборонено використовувати логотип, візуальну ідентифікацію або зображення на обкладинці ОЕСР без прямого дозволу або створювати враження, ніби ОЕСР схвалює використання цієї праці.
Будь-які суперечки, що виникають за цією ліцензією, підлягають урегулюванню в арбітражному порядку відповідно до Правил арбітражу Постійної палати третейського суду (ППТС) 2012 року. Місцем арбітражу є Париж (Франція). Кількість арбітрів — один.