Експертний огляд ОЕСР щодо конкурентного права та політики: Україна 2025

1. Характеристика країни, правова та інституційна база

Витяг

У цьому розділі розглядається правова та інституційна база, що лежить в основі режиму конкуренції в Україні. У ньому викладено цілі та сферу застосування Закону про конкуренцію, узагальнено основні правила, що регулюють антиконкурентну поведінку, концентрації та регулювання ринку, а також оцінено їх відповідність стандартам ОЕСР. Аналіз висвітлює як сильні сторони, так і обмеження чинної правової бази, зокрема щодо її чіткості, інструментів забезпечення дотримання та відповідності найкращим міжнародним практикам.

У огляді також оцінюється інституційна структура АМКУ, включаючи її повноваження, внутрішній розподіл функцій, незалежність та ресурсну базу. Пріоритети АМКУ та його самооцінка аналізуються з метою визначення їх ефективності у вирішенні проблем конкуренції. Результати аналізу слугують основою для рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правової бази та зміцнення інституційної спроможності АМКУ для забезпечення надійного, незалежного та ефективного правозастосування.

1.1. Характеристика країни

Україна розташована у Східній Європі, межує з Польщею, Словаччиною та Угорщиною на заході; Білоруссю на півночі; Росією на сході та північному сході; Молдовою та Румунією на південному заході. Вона також має вихід до Чорного та Азовського морів на півдні. Україна є найбільшою країною, що повністю розташована в Європі, її площа становить 603 548 км². Столиця та найбільше місто — Київ. Станом на 2024 рік населення України становило 33 мільйони осіб. За даними агенцій ООН, з лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, населення України скоротилося на понад десять мільйонів осіб, що свідчить про наслідки агресивної війни Росії проти України, яка призвела не тільки до масового виїзду населення, а й до зниження народжуваності (UNPFA, 2024[1]).

Офіційною мовою є українська.

Україна є унітарною республікою з напівпрезидентською системою. Президент є Главою держави, а Прем'єр-міністр, призначений парламентом, очолює уряд. Верховна Рада України, однопалатний парламент, здійснює законодавчу владу. Правова система України базується на цивільному праві, а поточні правові реформи приводять її у відповідність до стандартів ЄС та міжнародних стандартів.

Україна має різноманітну, але постраждалу від війни економіку, основними секторами якої є (Світовий банк, 2025[2]):

• сільське господарство: будучи світовим лідером з експорту зерна та соняшникової олії, сільське господарство до війни становило понад 10% ВВП;

• промисловість: історично сильна в металургії, машинобудуванні, гірничодобувній та хімічній промисловості, але сильно постраждала від військових потрясінь;

• послуги: серед секторів, що розвиваються, — ІТ, який робить значний внесок у експортні доходи та зайнятість;

• енергетика: Україна переходить до енергетичної незалежності, зменшуючи залежність від імпорту російських енергоносіїв та розширюючи використання відновлюваних джерел енергії.

Україна стикалася з проблемами, пов'язаними з концентрацією ринку, корупцією та неефективністю регулювання, але реформи поліпшили конкуренцію у ключових галузях. Державні підприємства (ДП) залишаються впливовими в таких секторах, як енергетика та транспорт, часто конкуруючи з приватними компаніями. Зусилля з лібералізації ринку, зокрема в секторах електроенергетики та газопостачання, підвищили конкурентоспроможність, але іноземні інвестиції залишаються обмеженими геополітичними ризиками (ОЕСР, 2018[3]; 2019[4]; 2023[5]; 2020[6])..

До 2022 року Україна демонструвала стабільне економічне зростання, підкріплене структурними реформами та диверсифікацією торгівлі. Однак триваюче вторгнення серйозно вплинуло на інфраструктуру, промисловість та рівень інвестицій (Європейський парламент, 2025[7]). Економіка залишається залежною від:

• міжнародної допомоги та фінансової підтримки з боку ЄС, МВФ та Світового банку,

• стійкості сільського господарства та ІТ-послуг, як джерел експортних доходів;

• програм відновлення, які, як очікується, сприятимуть довгостроковому відновленню та модернізації. Незважаючи на виклики, Україна досягає прогресу на шляху до вступу до ЄС, впроваджуючи правові та економічні реформи для приведення у відповідність до європейських стандартів. Очікується, що період післявоєнного відновлення приверне значні міжнародні інвестиції.

1.2. Правова база

1.2.1. Огляд

Задекларовані цілі Закону про конкуренцію

Як заявляє АМКУ, основними цілями конкурентного законодавства в Україні є підтримка та захист економічної конкуренції, контроль монополістичних практик, запобігання зловживанню домінуючим становищем в економічній діяльності та забезпечення ефективного функціонування української економіки шляхом розвитку конкурентних відносин (перший абзац «Закону про захист економічної конкуренції», преамбула Закону про конкуренцію).

Відповідно до інформації АМКУ, цілі конкурентної політики є дуже широкими та всеосяжними, вони включають розвиток та захист конкурентного процесу; збереження конкурентної структури галузі; економічне зростання; інновації та динамічну ефективність; добробут споживачів; ефективність розподілу та виробництва; а також захист малих та середніх підприємств і справедливість.

Основні правила конкуренції в Україні

Огляд основних правил конкуренції та їх еволюція

Україна почала приводити своє законодавство про конкуренцію у відповідність до міжнародних стандартів незабаром після здобуття незалежності, в рамках переходу від радянської планової економіки до ринкової системи. Першим важливим законодавчим кроком стало прийняття в 1992 році «Закону України про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», який діяв до 2001 року. Того ж року було ухвалено «Закон про захист економічної конкуренції» (далі – Закон про конкуренцію), який заклав основи сучасної системи конкуренції в Україні. Подальші поправки ще більше вдосконалили його положення з метою посилення правозастосування та забезпечення відповідності мінливим економічним умовам.

Інституційну базу для забезпечення дотримання конкурентного законодавства було формалізовано з прийняттям 26 листопада 1993 року Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (далі – Закон про АМКУ). Цей закон визначає статус, функції та управління АМКУ, окреслюючи його повноваження, механізми нагляду та основні принципи правозастосування.. Він також встановлює структуру органів АМКУ, забезпечуючи оперативну незалежність та інституційну підзвітність.

Важливою віхою в реформі конкурентного законодавства України стало прийняття 31 травня 2005 року «Закону № 2596-IV про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції». Цей закон вніс ключові зміни до положень про контроль за концентраціями, зокрема:

• збільшення порогів для обов'язкового повідомлення про концентрації, зменшення адміністративного навантаження на операції з мінімальним впливом на конкуренцію;

• впровадження швидших, гнучкіших і спрощених процедур затвердження концентрацій.

З 2014 року Україна провела подальші законодавчі реформи, спрямовані на виконання своїх зобов'язань щодо європейської інтеграції відповідно до Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Ці зміни поступово привели конкурентне законодавство України у відповідність до практики ЄС.

У період з 2021 по 2023 рік було проведено низку реформ, спрямованих на підвищення прозорості процедур, вдосконалення керівних принципів контролю за концентраціями та уточнення критеріїв домінування на ринку. Зміни в законодавстві, запроваджені в 2023 році, ще більше посилили повноваження АМКУ з питань правозастосування, визначили більш чіткі процедури розслідування та встановили більш суворі критерії оцінки концентрацій. Ці поправки поліпшили судовий нагляд за дотриманням конкурентного законодавства, забезпечивши більшу підзвітність.

Важливою реформою стало прийняття 9 серпня 2023 року «Закону № 3295-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльність Антимонопольного комітету України». Цей закон запровадив:

• гармонізацію з конкурентним правом ЄС, імлпементуючи положення Директиви (ЄС) 2019/1 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року, що надає органам з питань конкуренції держав-членів повноваження для більш ефективного забезпечення дотримання законодавства та належного функціонування внутрішнього ринку, OJ L 11, 14.1.2019, с. 3–33, та Регламенту Ради (ЄС) № 1/2003 від 16 грудня 2002 року про застосування правил конкуренції, встановлених статтями 81 та 82 Договору, ОВ L 1, 4.1.2003, с. 1–25;

• впровадження основних елементів рекомендацій ОЕСР, викладених у Огляді конкурентного законодавства та політики України, проведеному ОЕСР у 2016 році (ОЕСР, 2016[8]), що, як ми покажемо в цьому звіті, посилить можливості АМКУ щодо забезпечення дотримання законодавства та приведе його процедурну базу у відповідність до найкращих практик ОЕСР.

Таблиця ‎1.1. Основні зміни до українського законодавства з метою приведення його у відповідність до рекомендацій ОЕСР.

Закон	Зміст закону	Рекомендації ОЕСР
Закон №. 1219- 05.02.2021	Забезпечення більших ресурсів у сфері публічних закупівель. Створення окремого органу уповноважених для розгляду скарг щодо порушень законодавства про публічні закупівлі. Березень 2023 року – відбір 4 членів. Липень 2024 року – відбір 2 членів.	5.1.5 «Державні закупівлі – перегляд та вдосконалення законодавства та процедур у сфері державних закупівель»
Закон №. 3295- 09.08.2023	Надання більших ресурсів АМКУ шляхом підвищення заробітної плати його співробітників.	5.1.1 «Забезпечити автономію AMК та надати достатні ресурси»
	Розширення повноважень АМКУ у сфері розслідувань шляхом закріплення в законі детальної процедури проведення перевірок підприємств, доказів, які можуть бути вилучені, та співпраці АМКУ з правоохоронними органами під час таких перевірок.	5.1.2 та 5.2.1 «Посилення слідчих повноважень АМК» та «Покращення співпраці з іншими правоохоронними органами»
	Вдосконалення процедури звільнення від відповідальності.	5.1.2 «Переглянути програму звільнення від відповідальності»
	Запобігання ухиленню від сплати штрафів шляхом запровадження солідарної відповідальності підприємств.	5.1.2 «Покласти край ухиленню від сплати штрафів»
	Надання АМКУ права видавати розпорядження про виконання рішень із застосуванням штрафних санкцій.	5.1.2 «Встановити пряму виконавчу силу рішень АМК»
Законопроект № 12440, зареєстрований 26.01.2025, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Антимонопольного комітету України»	Зміни до статті 22.2 Закону про АМКУ передбачають деталі щодо підстав та процедури обміну конфіденційною інформацією з конкурентними відомствами інших держав.	5.1.2. «Надати AMК можливість співпрацювати з іншими юрисдикціями»
	Зміни до статті 47 Закону про конкуренцію дозволяють АМКУ вживати тимчасових заходів у рамках розгляду справи щодо: заборони відповідачу вчиняти певні дії, відчужувати та/або розпоряджатися майном, у тому числі блокування цінних паперів та покладення на цю особу обов'язку вчиняти певні дії. Заходи можуть бути вжиті АМКУ: - за власною ініціативою, якщо існує нагальна необхідність усунути ризик значних негативних наслідків для конкуренції або якщо невжиття таких заходів може значно ускладнити або унеможливити виконання рішення; - за клопотанням про вжиття заходів для запобігання негативним і непоправним наслідкам для підприємств, поданим заявником або третьою стороною.	5.1.3 «Процедури та забезпечення виконання – Надати AMК повноваження звертатися до суду з вимогою про винесення судових заборон щодо порушень законодавства про конкуренцію під час розгляду справ AMК».

Остання реформа, що міститься в Законі № 4196-IX від 9 січня 2025 року «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб певних організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб», враховує ключову рекомендацію ОЕСР 2016 року, розв’язавши законодавчі суперечності з Господарським кодексом України, який на сьогодні скасовано. Ця реформа є важливим кроком у напрямку підвищення правової визначеності та покращення узгодженості конкурентного законодавства України.

Загальне введення до Закону про конкуренцію

Закон про конкуренцію встановлює правові засади сприяння та захисту економічної конкуренції в Україні. Закон застосовується до всіх видів господарської діяльності, які впливають або можуть впливати на конкуренцію на території України (ст. 2.2 Закону про конкуренцію).

Що стосується забезпечення дотримання конкуренції, закон містить положення про:

• антиконкурентні угоди та зловживання домінуючим становищем, що забороняють змову та монополістичну практику;

• антиконкурентну поведінку державних органів, що обмежує дії державних органів, місцевих адміністрацій та регуляторних органів, які спотворюють конкуренцію;

• обмежувальні та дискримінаційні практики, що запобігають недобросовісним конкурентним обмеженням, які накладаються підприємствами або галузевими асоціаціями;

• контроль за концентраціями, що вимагає нагляду за концентрацією бізнесу з метою запобігання спотворенням ринку.

Закон про конкуренцію застосовується до (ст. 2.1 Закону про конкуренцію):

• фізичних осіб (у разі здійснення ними господарської діяльності) та юридичних осіб;

• груп юридичних осіб, пов'язаних відносинами контролю;

• вітчизняних та іноземних компаній;

• приватних та державних компаній;

• державних органів та некомерційних організацій, що здійснюють господарську діяльність.

Державні підприємства України підпадають під дію тих самих законів про конкуренцію, що й приватні підприємства, без будь-яких преференцій. Країна дотримується децентралізованої моделі управління державними підприємствами, причому державна власність розподілена між понад 3 100 державними підприємствами, що підпорядковуються 83 міністерствам, центральним виконавчим органам та державним агентствам (ОЕСР, 2021[9]; Світовий банк, 2025[2]).

В Україні діє система обов'язкового попереднього повідомлення про угоди та концентрації, які потребують схвалення АМКУ. До отримання дозволу такі дії залишаються забороненими, і підприємства повинні отримати схвалення АМКУ перед їх реалізацією, щоб уникнути юридичних наслідків (розділ VI Закону про конкуренцію). АМКУ розробив систему звільнень від обов'язку повідомляти про угоди за допомогою семи типових підзаконних актів на основі ст. 11 Закону про конкуренцію (аналог регламентів ЄС про групові звільнення). Нові етапи реформи передбачають скасування системи повідомлення про угоди та повний перехід до самооцінки.

Хоча АМКУ є основним органом, відповідальним за надання дозволів, Кабінет Міністрів України має право затверджувати угоди та концентрації (див. розділ 6), які АМКУ відхилив, за умови, що вигоди для суспільних інтересів переважають негативні наслідки для конкуренції. Процедура надання дозволів на угоди та концентрації Кабінетом Міністрів України викладена в Постанові № 219 від 28 лютого 2002 року. У своїх відповідях на запитальник ОЕСР АМКУ повідомив, що не виявлено жодних проблем у сфері конкуренції, пов’язаних із цим питанням, та зазначив, що такі дозволи ніколи не надавалися.

На відміну від інших юрисдикцій, антиконкурентні угоди, які не звільняються від відповідальності в Україні, не є автоматично недійсними. Вони можуть бути визнані недійсними лише на підставі судового рішення. Це буде змінено відповідно до статті 101 Договору про функціонування Європейського Союзу на наступному етапі реформи (Проект Закону 12440).

Закон про конкуренцію містить спеціальні розділи, що охоплюють процедурні правила, відповідальність за порушення та механізми виконання і оскарження рішень АМКУ, забезпечуючи комплексну правову базу для забезпечення конкуренції.

Окрім виконання своїх повноважень з контролю за дотриманням законодавства, АМКУ також надає рекомендації урядовим органам, місцевим органам влади та підприємствам у рамках свого мандата з адвокатування. Вони визначають їх як «обов’язкові для розгляду».

Вставка ‎1.1. Інші відповідні закони

Конкурентне законодавство України перетинається з ключовими регульованими секторами, кожен з яких регулюється галузевими законами та наглядовими органами. Ці нормативні акти покликані забезпечити конкурентну нейтральність, запобігти викривленням ринку та посилити захист споживачів.

Медіа сектор

«Закон України про медіа» (№ 2849-IX від 13 грудня 2022 року, із змінами) встановлює обмеження на концентрацію власності в секторах аудіовізуальних та друкованих засобів масової інформації. Він забороняє будь-якій фізичній або юридичній особі, самостійно або у співпраці з пов’язаними сторонами, контролювати:

• більше 35 % національного або регіонального ринку аудіовізуальних засобів масової інформації, та

• більше 5% зареєстрованих друкованих ЗМІ.

Регулювання медіа-ринку, включаючи рекламу, належить до компетенції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Цей орган має повноваження повідомляти АМКУ про потенційні порушення законодавства про конкуренцію. АМКУ, у свою чергу, проводить дослідження ринку та визначає межі відповідного ринку в медіа-секторі, використовуючи методологію, розроблену спільно з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Сектор енергетики

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання зловживанням на оптових ринках енергії» (№ 3141-IX від 10 червня 2023 року) посилив слідчі повноваження АМКУ в енергетичному секторі. Відповідно до цього закону, АМКУ може ініціювати розслідування порушень законодавства про конкуренцію на ринках електроенергії та природного газу на підставі звернень Національної комісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Цей же закон також вніс зміни до «Закону про Національну комісію з регулювання енергетики та комунальних послуг», посиливши співпрацю між регуляторними органами. Регулятор, у координації з АМКУ, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та органами фінансового контролю, має завдання контролювати та розслідувати антиконкурентну поведінку на оптовому ринку енергії.

Захист прав споживачів та електронна комерція

Після 2014 року система захисту прав споживачів в Україні зазнала значних реформ, результатом яких стало прийняття нового «Закону про захист прав споживачів» (2023), що приводить національне законодавство у відповідність до директив ЄС щодо прав споживачів. Закон посилює механізми захисту споживачів, вдосконалює процедури розгляду скарг та встановлює більш суворі санкції за порушення. Він також розширює захист у нових ринкових секторах, зокрема в електронній комерції, зміцнюючи чесну конкуренцію та довіру споживачів.

За даними Офісу ефективного регулювання (BRDO), новий закон гармонізує систему захисту прав споживачів України з ЄС, забезпечуючи прозору та чесну конкуренцію, зокрема на цифрових ринках. Він надає споживачам розширені інструменти для захисту своїх прав, сприяючи створенню більш конкурентного та сприятливого для споживачів ринкового середовища.

Джерело: (BRDO, 2025[10]) Офіс ефективного регулювання, https://brdo.com.ua/en/.

Окрім забезпечення дотримання законодавства про конкуренцію, АМКУ відповідає за такі сфери політики (які не є предметом цього звіту):

• державна допомога;

• публічні закупівлі 1;

• недобросовісна конкуренція 2.

Вставка ‎1.2. Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»

Важливою віхою в розвитку конкурентного законодавства України стало прийняття в 2014 році Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Цей закон заклав правові засади регулювання державної допомоги, забезпечив її відповідність принципам конкуренції та привів політику України у відповідність до міжнародних зобов’язань перед ЄС. Він запровадив систему моніторингу та контролю державної допомоги, підвищив прозорість та захистив ринкову конкуренцію. Закон визначив АМКУ національним органом, відповідальним за нагляд за державною допомогою. Закон набув чинності у 2017 році, після проведення в 2016 році ОЕСР експертної оцінки конкурентного законодавства та політики України. Для введення в дію нового режиму уряд України та АМКУ згодом прийняли низку нормативних актів, включаючи критерії оцінки допустимості державної допомоги з законодавством ЄС, затверджені Кабінетом Міністрів України на основі рекомендацій АМКУ. Ці заходи спрямовані на забезпечення структурованого та прозорого підходу до державної допомоги відповідно до найкращих практик ЄС.

Джерело: Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2014, No. 34, p.1173, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1555-18#Text.

1.2.2. Аналіз правової бази з урахуванням найкращих практик ОЕСР

Останніми роками конкурентне законодавство України неодноразово оновлювалося для узгодження з міжнародними кращими практиками і стандартами Європейського Союзу. Ці реформи відображають ширші зусилля з удосконалення механізмів правозастосування та створення більш передбачуваного бізнес-середовища. Основні зміни стосувалися посилення повноважень АМКУ, вдосконалення процедур контролю за концентраціями та введення більш чітких правил щодо узгоджених дій та зловживання домінуючим становищем. Крім того, Україна працює над гармонізацією своєї конкурентної політики з конкурентним правом ЄС, зокрема в контексті своїх зобов’язань за Угодою про асоціацію між ЄС та Україною, а також над впровадженням рекомендацій ОЕСР, наданих за результатами попередніх оглядів. Таке узгодження має на меті зміцнити довіру інвесторів, зменшити правову невизначеність та сприяти конкуренції на внутрішньому та міжнародному ринках. Крім того, впровадження сучасних інструментів економічного аналізу та кращих практик ОЕСР та інших міжнародних інституцій гарантує, що конкурентне законодавство України залишатиметься ефективним у боротьбі з ринковими викривленнями. Хоча виклики залишаються, загальний напрямок цих законодавчих змін є позитивним, наближаючи Україну до конкурентної, інноваційної та заснованої на правилах ринкової економіки.

Роль АМКУ у нагляді за державними підприємствами (ДП) є особливо важливою з огляду на масштабність та децентралізований характер державного сектору в країні. Дуже велика кількість державних підприємств, їхня різна форма власності (міністерства, центральні виконавчі органи, державні агентства) та їхнє широке охоплення створюють значні виклики для забезпечення конкурентної нейтральності в Україні. Застосовуючи до всіх державних підприємств ті самі правила конкуренції, що й до приватних компаній, Україна забезпечує відповідність своєї системи конкуренції Рекомендації ОЕСР щодо конкурентної нейтральності [OECD/LEGAL/0462] (ОЕСР, 2021[11]). Роль АМКУ в моніторингу та забезпеченні дотримання конкурентного законодавства серед державних підприємств є вирішальною для запобігання викривленням ринку. Застосовуючи до державних підприємств ті самі стандарти, що й до приватних компаній, АМКУ може допомогти зменшити ризики того, що ці суб’єкти зможуть скористатися підтримкою уряду та вдатися до антиконкурентних практик, таких як антиконкурентне ціноутворення (хижацьке або надмірне), виключні практики або тактики. Більше того, участь АМКУ в нагляді за державними підприємствами підсилює довіру до конкурентного режиму України та його послідовність, даючи чітко зрозуміти, що жодна організація не стоїть понад законом, незалежно від форми власності. Таке широке та неупереджене застосування законодавства не тільки сприяє конкуренції, але й підтримує довгострокове зростання приватних підприємств, які для успішного розвитку потребують справедливих ринкових умов. У цьому контексті АМКУ відіграє ключову роль у сприянні прозорості, запобіганні антиконкурентній поведінці та підвищенні загальної конкурентоспроможності української економіки. Водночас, за результатами цього огляду, ще є над чим працювати, щоб зменшити роль державних підприємств в економіці та сприяти збільшенню приватних інвестицій.

Проте ОЕСР змогла виявити деякі аспекти, які можна було б поліпшити.

Визначені вище цілі конкурентної політики охоплюють широкий і амбітний комплекс завдань. Нинішнє формулювання цілей політики є надто широким, що може перешкоджати їх практичній корисності як основи для планування, реалізації та оцінки ефективності. Недостатньо конкретні цілі ускладнюють визначення того, чи відповідають проведені заходи запланованим результатам і чи досягаються ці результати взагалі. Така нечіткість може не тільки послабити стратегічну спрямованість, але й перешкоджати ефективному моніторингу та оцінці, оскільки стає складно визначити вимірювані показники або критерії успіху. У таких умовах навіть неоптимальні або недостатньо цілеспрямовані дії можуть здаватися виправданими, просто тому що самі цілі визначені надто нечітко, щоб можна було провести їх ретельний аналіз. Для підвищення підзвітності та ефективності цілі слід переглянути та переформулювати таким чином, щоб вони були чіткими, вимірюваними та орієнтованими на результат, що дасть змогу проводити як внутрішній, так і зовнішній контроль.

Деякі цілі виходять за межі традиційної сфери застосування конкурентного права. Хоча захист конкурентного процесу, сприяння економічному зростанню, заохочення інновацій та забезпечення добробуту споживачів відповідають усталеним принципам конкурентної політики, інші цілі, такі як захист малих і середніх підприємств (МСП) та боротьба з недобросовісними практиками, є менш традиційними. Політика конкуренції зазвичай надає пріоритет ефективності та динаміці ринку над захистом конкретних учасників ринку. Хоча МСП відіграють важливу роль в економіці, захист їх від конкуренції в деяких випадках може спотворити ринкові стимули та знизити загальну ефективність. Натомість, законодавство про конкуренцію загалом має на меті створити рівні умови, за яких підприємства, незалежно від їх розміру, конкурують на основі своїх переваг. Включення питань розподілу та справедливості ще більше розширює сферу застосування політики, порушуючи питання про те, чи має забезпечення конкуренції вирішувати ширші соціально-економічні цілі, які часто краще підходять для інших сфер регулювання, таких як промислова або соціальна політика.

Система попереднього повідомлення про угоди, особливо така, що не передбачає механізмів визначення пріоритетності, має значні недоліки для забезпечення дотримання конкурентного законодавства. Як показує міжнародна практика, така система створює значне навантаження на конкурентні відомства, змушуючи їх обробляти численні повідомлення, багато з яких є неістотними або навряд чи можуть завдати серйозної шкоди конкуренції. Без засобів визначення пріоритетності справ на основі їхнього потенційного впливу на ринок ресурси агентства розподіляються нераціонально, що зменшує його здатність зосередитися на найбільш шкідливих практиках, які воно повинно активно розслідувати. В результаті утворюється система, в якій серйозні порушення, що можуть завдати значної шкоди споживачам та економіці, не є пріоритетними, тоді як менш шкідливі практики забирають цінний час та ресурси. Більш ефективним і дієвим підходом для антимонопольних органів було б зосередити свої зусилля на виявленні та розслідуванні порушень (за власною ініціативою), що, як доведено, дає кращі результати у виявленні та усуненні дійсно шкідливих практик на ринку. На думку АМКУ, система попередніх повідомлень може бути скасована законопроектом 12440. 3

Відсутність чіткого розподілу повноважень між АМКУ та галузевими регуляторними органами створює ризик дублювання функцій, непослідовного правозастосування або навіть суперечливих рішень. У той час як АМКУ зосереджується на забезпеченні чесної конкуренції та запобіганні антиконкурентній практиці, регуляторні органи в таких галузях, як енергетика, телекомунікації та фінанси, часто мають ширші політичні цілі, включаючи стабільність ринку, захист споживачів та якість послуг. Ці розбіжності в пріоритетах можуть призвести до ситуацій, коли регуляторні втручання суперечать принципам конкуренції, створюючи правову невизначеність для підприємств та учасників ринку. Крім того, дублювання повноважень може призвести до неефективності, затримок у прийнятті рішень та збільшення навантаження на компанії, які мають дотримуватися вимог декількох регуляторних систем. Створення більш чітких механізмів координації (таких, як ті, що передбачені в деяких меморандумах про взаєморозуміння) та визначення точних повноважень кожного органу допоможе пом'якшити ці виклики та сприятиме створенню більш узгодженого регуляторного середовища.

Нечіткий розподіл повноважень між АМКУ та галузевими регуляторними органами може призвести до ситуацій, коли АМКУ втручається у справи, які зазвичай належать до компетенції галузевих регуляторних органів. Така динаміка має як позитивні, так і негативні наслідки. З позитивного боку, участь АМКУ може слугувати коригувальним механізмом для неефективного регулювання, особливо коли регулятори надають пріоритет стабільності сектора та захисту інвестицій над конкуренцією та добробутом споживачів. Галузеві регулятори, які краще знайомі з галузевим законодавством, можуть зосередитися на забезпеченні дотримання технічних та операційних стандартів, але приділяти менше уваги ефективності ринку, бар’єрам для входу та потенційним антиконкурентним наслідкам своєї політики. У таких випадках втручання АМКУ може допомогти усунути викривлення, що виникають внаслідок надмірного регулювання, обмежувальних режимів ліцензування або інших структурних проявів неефективності, які перешкоджають конкуренції та шкодять споживачам. Враховуючи принципи конкуренції на регульованих ринках, АМКУ може виступати противагою надмірному втручанню держави та сприяти більш ринковому підходу. Однак таке перекриття функцій має і суттєві недоліки. Коли АМКУ присвячує час і ресурси справам, які мають переважно регулятивний характер, а не безпосередньо пов'язані із забезпеченням дотримання антимонопольного законодавства, він ризикує відвернути увагу від свого основного завдання – боротьби з серйозними порушеннями антимонопольного законодавства, такими як картелі, зловживання домінуючим становищем та антиконкурентні концентрації. Таке неправильне розподілення ресурсів може знизити ефективність АМКУ у боротьбі з найбільш шкідливими ринковими викривленнями, які вимагають детального економічного аналізу та жорстких заходів з забезпечення дотримання законодавства. Крім того, участь АМКУ в регуляторних питаннях може розмити межу між забезпеченням дотримання конкурентного законодавства та захистом конкуренції, що потенційно послабить вплив обох функцій. Замість того, щоб зосередитися на конкретних порушеннях антимонопольного законодавства, АМКУ може в кінцевому підсумку залучитися до політичних дебатів та регуляторних суперечок, які, хоч і є важливими, не повинні затьмарювати його основну роль як органу, що забезпечує дотримання конкурентного права. Щоб уникнути цих підводних каменів, необхідні чіткіші межі юрисдикції та структуровані механізми співпраці між АМКУ та галузевими регуляторними органами, щоб як забезпечення дотримання конкурентного права, так і галузеве регулювання слугували своїм цілям без зайвих конфліктів та неефективності.

Положення, яке дозволяє Кабінету Міністрів України затверджувати угоди, які раніше були відхилені АМКУ, є відхиленням від усталеної міжнародної практики. Ефективне забезпечення конкуренції зазвичай ґрунтується на об’єктивному правовому та економічному аналізі, спрямованому на дозвіл лише тих угод, які сприяють конкуренції або не шкодять їй. Введення можливості втручання виконавчої влади на підставі широко визначених міркувань «публічного інтересу» може розмити межі між технічним забезпеченням конкуренції та більш широкими політичними цілями. Міжнародний досвід показує, що у випадках, коли питання суспільних інтересів вважаються актуальними, їх найкраще формулювати заздалегідь у вигляді чітких, недискримінаційних правил загального застосування. Це сприяє правовій визначеності, прозорості та послідовному забезпеченню дотримання законодавства. Крім того, будь-яке рішення про скасування висновків антимонопольного органу повинно супроводжуватися відповідними гарантіями, включаючи можливість судового перегляду. Без таких гарантій існує ризик підриву передбачуваності та нейтральності у сфері забезпечення дотримання конкуренції, що може спонукати учасників ринку до пошуку спеціальних винятків, а не до дотримання встановлених принципів конкуренції. Для довідки, на думку АМКУ, урядовий дозвіл буде скасовано згідно з Проектом Закону 12 440.

1.3. Інституційна структура

1.3.1. Загальний опис

АМКУ є основним органом, відповідальним за забезпечення дотримання конкурентного законодавства України. Він відіграє значну роль у структурі державного управління країни, забезпечуючи реалізацію сильної та економічно обґрунтованої конкурентної політики. Це децентралізована установа, що складається з центрального органу та територіальних відділень.

Керівництво АМКУ складається з:

• Голови Комітету (державного уповноваженого Комітету); та

• восьми Державних уповноважених, серед яких:

  • перший заступник Голови Комітету;

  • до двох заступників Голови Комітету;

  • п’ять Державних уповноважених Комітету.

АМКУ підпорядковується Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. За необхідності АМКУ подає до комітетів Верховної Ради пропозиції щодо розробки законопроектів з питань, що належать до його компетенції.

Міністерство економіки України, представлене Департаментом публічних закупівель та конкурентної політики, спільно з АМКУ несе відповідальність за розробку та реалізацію конкурентної політики. 4 Міністерство бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції та сприяє розвитку конкурентних відносин. З цією метою Міністерство економіки України та АМКУ регулярно взаємодіють та співпрацюють з метою підвищення ефективності системи сприяння економічній конкуренції.

Функції АМКУ

Основним завданням АМКУ є участь у розробці та реалізації конкурентної політики, а також забезпечення дотримання законодавства щодо конкуренції. Це включає розгляд питань концентрацій, узгоджених дій підприємств та дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції в процесі регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) природними монополіями (стаття 3.2 Закону про АМКУ).

Справи з питань конкурентного права розглядаються різними органами АМКУ:

• Комітетом;

• Постійно діючою адміністративною колегією Комітету;

• тимчасовою адміністративною колегією Комітету;

• державним уповноваженим Комітету;

• адміністративною колегією територіального відділення Комітету.

Рисунок ‎1.1. Схема структури АМКУ та його органів

Джерело: ОЕСР, на основі інформації, надісланої АМКУ.

Розподіл функцій представлено в Таблиця ‎1.2.

Таблиця ‎1.2. Внутрішній розподіл функцій

Комітет	Антиконкурентні дії центральноих органів владита органів влади Автономної Республіки Крим
	Справи, що стосуються національної безпеки, державної таємниці або суспільних інтересів
	Може взяти на себе будь-яку справу
Державний уповноважений	Серйозні порушення на національних або міжрегіональних ринках	Зловживання домінуючим становищем
		Антиконкурентні угоди
		Дискримінаційні дії (статті 18–21 Закону)
		Неподання або фальсифікація інформації
		Перешкоджання розслідуванням
Постійно діюча адміністративна колегія 1	Антиконкурентні дії органів національного рівня
	Порушення щодо делегування повноважень або схиляння до порушень центральними/місцевими органами влади
	Може розглядати більшість випадків, за винятком тих, що перебувають під прямим контролем Комітету
	Може надавати рекомендації щодо припинення порушень
Тимчасова адміністративна колегія 2	Створено за необхідності для вирішення конкретних випадків
Адміністративна колегія територіального відділення Існує 6 територіальних відділень	Порушення на регіональному ринку	Зловживання домінуючим становищем
		Недобросовісна конкуренція з боку місцевих компаній
		Антиконкурентні дії місцевих органів влади
		Ненадання інформації на місцевому рівні
		Перешкоджання інспекціям
		Рекомендації щодо припинення місцевих порушень

Джерело: ОЕСР, на основі інформації, наданої АМКУ.

Примітки: 1. Постійна АК утворюється рішенням Комітету (у визначеному складі). 2. Тимчасова АК утворюється Розпорядженням Голови Комітету. На практиці тимчасові АК створюються для справ, які були розслідувані територіальними відділеннями, але вимагають (через їх значний вплив на ринок) накладення штрафу, який може бути накладений лише на центральному рівні (штраф у розмірі понад 68 000 грн, що еквівалентно 1 548 євро – детальніше див. розділ 5). Вони також створюються, за необхідності, для прийняття рішень у певних категоріях справ, зокрема, щодо порушень, пов'язаних з ненаданням інформації..

Таблиця ‎1.3. Спеціальні випадки

Тип порушення	Компетентний орган
Дії, що потребують дозволу (ст. 50, пп. 5, 10, 11, 12, 19) ¹	Орган, уповноважений надавати дозволи
Помста завявникам ²	Той самий орган, що розглядав первинну скаргу
Невиконання рішень	Орган, що виніс рішення
Передача справи	Голова Комітету, якщо це необхідно

Джерело: ОЕСР, на основі інформації, наданої АМКУ.

Примітки: 1. Пункт 5 стосується здійснення учасниками узгоджених дій — зобов’язань — дій, заборонених відповідно до частини п’ятої статті 10 Закону про конкуренцію; пункт 10 — недотримання умов, передбачених пунктами 2, 5 та 6 частини третьої статті 22 Закону про конкуренцію; пункт 11 — порушення положень установчих документів підприємства, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції, затверджених органами Антимонопольного комітету України; пункт 12 – концентрація без отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету України, якщо такий дозвіл є необхідним; Пункт 19 – невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог та зобов'язань, які були підставою для прийняття рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію. 2. Стаття 50 Закону про конкуренцію: «Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: «[…] 18) обмеження господарської діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він подав скаргу до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Незалежність та особливий статус АМКУ

Відповідно до статті 85(12) Конституції України, Голова АМКУ призначається Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до статей 1 та 19 Закону про АМКУ, АМКУ є незалежним органом серед органів центральної влади, що діє автономно від будь-яких інших державних інституцій. Цей закон гарантує, що під час розслідування справ, пов’язаних з порушеннями конкурентного законодавства та контролем за концентраціями, співробітники та правління АМКУ керуються виключно Законом про конкуренцію, залишаючись незалежними від зовнішнього впливу, у тому числі з боку інших державних органів.

АМКУ знаходиться під наглядом Президента України. Нагляд здійснюється шляхом призначення державних уповноважених Президентом України і обмежується цією функцією. За інформацією АМКУ, Президент України не втручається в його діяльність. АМКУ також підзвітний перед Верховною Радою України. Щороку в березні він подає до парламенту свій річний звіт (AMKY, 2024[12]). Рахункова палата перевіряє річний звіт АМКУ з точки зору бюджетних витрат.

Існують спеціальні процедури призначення та звільнення Голови АМКУ, його заступників, державних уповноважених, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства про публічні закупівлі та керівників його територіальних відділень, а також окремі процедурні принципи, що регулюють діяльність Комітету.

Вставка ‎1.3. Процедури призначення та звільнення Голови та членів АМКУ

Призначення Голови АМКУ

Відповідно до Конституції України, Голову АМКУ призначає та звільняє з посади Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра України. Відповідно до Закону, Голову АМКУ призначає та звільняє з посади Президент України за згодою Верховної Ради України (стаття 9 Закону про АМКУ). Оскільки Закон встановлює іншу процедуру призначення, ніж чинна редакція Конституції України, на практиці застосовується Конституція України.

Прем'єр-міністр має певний вплив на процес призначення Голови АМКУ. Однак цей вплив, як видається, не призводить до значної організаційної чи політичної залежності АМКУ від Кабінету Міністрів України. Призначення Голови АМКУ Верховною Радою України є ключовою гарантією, що забезпечує політичну незалежність та особливий статус АМКУ (стаття 85.12 Конституції України).

Термін повноважень Голови АМКУ становить 7 років, як і у решти членів Комітету. Голова не може бути призначений на більше ніж два терміни поспіль, але державні уповноважені не мають обмежень щодо кількості повторних призначень.

Звільнення Голови АМКУ

Стаття 9 Закону про АМКУ: Голова АМКУ може бути звільнений у разі вчинення злочину, порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну і політичну вагу у суспільному житті (олігархів)» щодо подання та дотримання строків подання декларації про контакти, а також у разі неможливості виконання обов'язків через стан здоров'я. Голова має право подати заяву про відставку до Верховної Ради України.

Припинення повноважень Голови АМКУ не тягне за собою відставки державних уповноважених та уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства про публічні закупівлі.

Призначення та звільнення першого заступника та заступника Голови Комітету

Перший заступник та заступники Голови АМКУ призначаються та звільняються з посади Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України подає Президенту України пропозицію щодо призначення відповідно до пропозицій Голови АМКУ (стаття 10 Закону про АМКУ). Перший заступник та заступники Голови АМКУ призначаються з числа державних уповноважених.

Призначення та звільнення державних уповноважених

Державні уповноважені АМКУ призначаються (та звільняються) Президентом України.

Стаття 11 Закону про АМКУ: Порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну і політичну вагу у суспільному житті (олігархів)» щодо подання, дотримання строків подання декларації про контакти є підставою для звільнення державних уповноважених АМКУ.

Державний уповноважений повинен бути громадянином України, досягти тридцятирічного віку, мати вищу освіту, як правило, у галузі права або економіки, та не менше п'ятирічного професійного досвіду роботи за останні десять років.

Термін повноважень державного уповноваженого АМКУ становить сім років. Призначення державного уповноваженого на посаду першого заступника або заступника Голови Антимонопольного комітету України не є підставою для поновлення семирічного терміну повноважень.

Стаття 18 Закону про АМКУ: Перший заступник, Заступник Голови Антимонопольного комітету України, Державний уповноважений Антимонопольного комітету України, крім загальних підстав, передбачених законодавством про працю та державну службу, можуть бути звільнені:

• за станом здоров'я, що унеможливлює подальше виконання ними своїх обов'язків;

• за власним бажанням;

• у разі грубого порушення службових обов'язків або набрання чинності судовим вироком, засуджуючи таку особу виключно за вчинення кримінального правопорушення.

Примітка: Призначення уповноважених, відповідальних за публічні закупівлі, здійснюється безпосередньо головою АМКУ.

Фінансові ресурси

АМКУ фінансується за рахунок загальних та спеціальних фондів державного бюджету України. Річний обсяг бюджетних коштів, що виділяються Комітету та його територіальним відділенням, визначається Законом про державний бюджет України, прийнятим Верховною Радою України.

Таблиця ‎1.4. Еволюція загального бюджету АМКУ (включаючи всі функції, не тільки конкуренцію)

Рік	Бюджет у гривнях	Євро
2018	192 281 100	6 062 953
2019	212 370 600	8 037 643
2020	243 357 600	7 005 193
2021	312 864 300	10 117 658
2022	289 149 200	7 423 409
2023	248 375 100	5 884 564
2024	578 274 900	13 164 572
2025	585 300 500	13 398 050

Примітка: АМКУ підкреслює, що їм неможливо визначити бюджет для окремофункцій захисту економічної конкуренції.

Джерело: АМКУ.

АМКУ має «окрему статтю» (бюджетну програму) у державному бюджеті і є єдиним державним органом, який може використовувати ці зарезервовані кошти 5.

АМКУ подає свою бюджетну заявку до Міністерства фінансів України, яке її розглядає та затверджує.

Бюджетні кошториси та плани розподілу коштів АМКУ для загального фонду затверджуються Міністерством фінансів України та Головою АМКУ. Для своїх територіальних відділень бюджетні кошториси та плани розподілу затверджуються Головою АМКУ.

Для оцінки достатності бюджету АМКУ його фінансове планування здійснюється за середньостроковою схемою (що охоплює плановий період та два наступні роки) відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Міністерство фінансів України також встановлює граничні показники та може накладати додаткові фінансові та організаційні вимоги на підрозділи, що здійснюють видатки.

Бюджет АМКУ може потребувати коригування в окремих випадках, таких як перерозподіл коштів у межах бюджетних програм, перерахування асигнувань між підрозділами, скорочення бюджетних асигнувань або перерозподіл видатків. Ці зміни забезпечують відповідність ресурсів пріоритетам, дотримуючись при цьому вимог Закону «Про державний бюджет України».

Збори та інші платежі, що стягуються для «покриття витрат, пов’язаних з розглядом заяв про узгодження дій, концентрацію підприємств та висновків», зараховуються до доходів спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок. Вони не підлягають зняттю і використовуються за призначенням для фінансування діяльності АМКУ та його територіальних відділень, зокрема для логістичної підтримки, включаючи транспорт, створення та розвиток інформаційно-аналітичного інструментарію. За даними АМКУ, у 2024 році ця стаття бюджету становила менше 2 % від загального обсягу.

З 2018 по 2024 рік фінансові ресурси АМКУ збільшилися, головним чином завдяки впровадженню рекомендацій ОЕСР, викладених у огляді ОЕСР за 2016 рік. Ця тенденція змінилася на протилежну в період з 2022 по 2023 рік із введенням воєнного стану та відповідними бюджетними обмеженнями.

Людські ресурси

Персонал АМКУ

Штатна структура АМКУ передбачає максимальну чисельність 363 співробітників у центральному офісі, включаючи 145 експертів, які займаються розслідуваннями6. Ця цифра стосується персоналу, який займається питаннями конкуренції та недобросовісної конкуренції, але не включає закупівлі та державну допомогу. Фактична чисельність персоналу становить 255 співробітників, з яких 103 є експертами, які займаються розслідуваннями. У територіальних відділеннях максимальна чисельність персоналу становить 398 співробітників, у тому числі 272 експертів, які займаються розслідуваннями. Наразі чисельність персоналу становить 262 співробітники, з яких 179 займаються розслідуваннями. Організаційна структура агентства, включаючи розподіл персоналу за відділами/дирекціями, наведена в додатку 1.A.

Таблиця ‎1.5. Розподіл персоналу за професійним досвідом та науковим ступенем

		Юристи	Економісти	Інші	Науковий ступінь*
2018	Співробітники Комітету	105 (37%)	73 (26%)	107(37%)	14 (5%)
	Територіальні відділення	128 (34%)	200 (53%)	49 (13%)	5 (1%)
	За системою	233 (36%)	273 (40%)	156 (24%)	19 (3%)
2019	Співробітники Комітету	109 (38%)	117 (41%)	61 (21%)	8 (3%)
	Територіальні відділення	145 (41%)	172 (49%)	49 (10%)	5 (1%)
	За системою	254 (40%)	289 (45%)	97 (15%)	13 (2%)
2020	Співробітники Комітету	133 (43%)	135 (44%)	36 (13%)	13 (4%)
	Територіальні відділення	127 (46%)	124 (45%)	27 (9%)	6 (2%)
	За системою	260 (45%)	259 (45%)	63 (10%)	19 (3%)
2021	Співробітники Комітету	122 (42%)	114 (40%)	52 (18%)	14 (5%)
	Територіальні відділення	138 (45%)	133 (44%)	34 (11%)	7 (2%)
	За системою	260 (44%)	247 (42%)	86 (14%)	19 (3%)
2022	Співробітники Комітету	118 (44%)	101 (37%)	52 (19%)	14 (5%)
	Територіальні відділення	130 (45%)	118 (40%)	46 (15%)	6 (2%)
	За системою	248 (44%)	219 (39%)	98 (17%)	20 (4%)
2023	Співробітники Комітету	117 (46%)	103 (40%)	35 (14%)	10 (4%)
	Територіальні відділення	102 (39%)	112 (43%)	83 (18%)	5 (2%)
	За системою	219 (43%)	215 (41%)	35 (16%)	15 (3%)

Примітка:* Кількість співробітників з вищою освітою, включаючи кандидатів і докторів наук.

Таблиця ‎1.6. Плинність кадрів за останні шість років

		Плинність кадрів (у відсотках)	Плинність кадрів (осіб)
2018	Співробітники Комітету	15	50
	Територіальні відділення	14	58
	За системою	14	108
2019	Співробітники Комітету	23	77
	Територіальні відділення	15	66
	За системою	19	143
2020	Співробітники Комітету	23	77
	Територіальні відділення	15	66
	За системою	19	143
2021	Співробітники Комітету	23	82
	Територіальні відділення	19	75
	За системою	21	157
2022	Співробітники Комітету	13	47
	Територіальні відділення	13	52
	За системою	13	99
2023	Співробітники Комітету	23	82
	Територіальні відділення	21	85
	За системою	22	167
2024	Співробітники Комітету	5	17
	Територіальні відділення	12	43
	За системою	9	60

Відбір, переведення та звільнення

Процеси відбору, призначення, підвищення, переведення та звільнення персоналу АМКУ відбуваються відповідно до встановлених правил державної служби. Набір персоналу та кар’єрне зростання здійснюються відповідно до Процедури конкурсного відбору на посади державної служби, викладеної в Постанові Кабінету Міністрів України № 246 (25 березня 2016 року, із змінами). Процес відбору базується на заслугах, оцінці професійної компетентності, особистих досягнень, знань, навичок та етичних стандартів, що забезпечує відповідність кандидатів вимогам до посад у державній службі. Він передбачає кілька іспитів, у тому числі з конкретного законодавства про конкуренцію. Будь-який громадянин України, який відповідає кваліфікаційним критеріям (вимогам щодо досвіду та освіти), може подати заявку на вакантну посаду в АМКУ. Національне агентство з питань державної служби відповідає за постійне навчання та освіту всіх державних службовців. Співробітники АМКУ мають щорічний план навчання. Крім того, постійно організовуються тренінги за участю проектів технічної допомоги.

Переведення та звільнення здійснюються відповідно до Закону України «Про державну службу»7 .

Процес відбору уповноважених, які займаються питаннями публічних закупівель, регулюється Розпорядженням АМКУ № 9-рп (1 квітня 2021 року), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України (№ 618/36240, 11 травня 2021 року).

Введення воєнного стану в Україні призвело до значних змін у процесі набору на державну службу. 25 лютого 2022 року Національне агентство України з питань державної служби призупинило роботу Єдиного порталу вакансій державної служби, зупинивши всі конкурси на державну службу з 24 лютого 2022 року. 20 травня 2022 року набрав чинності «Закон № 2259-IX про внесення змін до деяких законів України про функціонування державної служби та місцевого самоврядування на період дії воєнного стану». Цей закон запровадив спрощену процедуру прийому на роботу, що дозволяє призначати на посади в державній службі та місцевому самоврядуванні без конкурсного відбору. Відповідно до статті 10 Закону № 2259, призначення здійснюються на підставі заяви, заповненої особової справи та підтверджуючих документів, що засвідчують українське громадянство, освіту та відповідний досвід роботи. Ці тимчасові заходи залишаються в силі протягом усього терміну дії воєнного стану.

Структура оплати праці

Система оплати праці Голови АМКУ, державних уповноважених, уповноважених з питань скарг на публічні закупівлі, співробітників АМКУ та його територіальних відділень визначається статтею 27 Закону про АМКУ.

Розрахунок заробітної плати співробітників АМКУ включає базову заробітну плату, надбавку за вислугу років та надбавку за звання. 8 Окрім базової заробітної плати, співробітники АМКУ отримують різні премії та надбавки, що регулюються Законом про державну службу та відповідним законодавством.9

Заробітна плата посадових осіб та співробітників АМКУ базується на прожитковому мінімумі для працездатних осіб, що встановлюється на 1 січня кожного календарного року. 10 Голова АМКУ отримує 30 прожиткових мінімумів (63 060 грн, що еквівалентно 1435 євро), а найменш оплачувані працівники в територіальних відділеннях АМКУ отримують вісім прожиткових мінімумів (16 816 грн, що еквівалентно 383 євро).11

Можливості професійного розвитку також пропонуються в рамках загального пакету винагороди. До 2023 року зарплати в АМКУ були в середньому нижчими порівняно з іншими регуляторними органами. 1 січня 2024 року набули чинності положення першого етапу реформи конкуренції. В результаті, за інформацією Міністерства фінансів України, середня заробітна плата в АМКУ є найвищою серед усіх державних органів та регуляторних органів України у 2024 році (Міністерство фінансів України, 2025[13]). Це порівняння не включає Національний банк України. 12

Незважаючи на згадані бюджетні обмеження через воєнний стан, Закон № 3295 (прийнятий 9 серпня 2023 року) передбачає підвищення заробітної плати співробітників АМКУ, що забезпечить більшу стабільність у майбутньому.

Конфлікт інтересів та зобов'язання щодо конфіденційності

Управління потенційними конфліктами інтересів для посадових осіб АМКУ та членів Комісії здійснюється відповідно до загальних правил, встановлених законодавством України, зокрема Законом «Про запобігання корупції». Детальна процедура вирішення конфліктів інтересів викладена у статтях 28-34 Закону (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text).

Конфлікт інтересів виникає, коли посадова особа має приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої обов'язки, що може вплинути на її об'єктивність або неупередженість. Приватний інтерес включає як фінансові, так і не фінансові інтереси, наприклад, ті, що виникають з особистих, сімейних, дружніх або організаційних відносин з фізичними або юридичними особами.

З метою запобігання конфлікту інтересів, співробітники АМКУ після звільнення з посади підпадають під обмеження:

• протягом одного року вони не можуть бути працевлаштовані або укладати ділові угоди з приватними юридичними особами або підприємцями, якщо протягом останнього року роботи в АМКУ вони мали регуляторні, наглядові або виконавчі повноваження щодо цих суб'єктів;

• вони не можуть розголошувати або використовувати конфіденційну інформацію, отриману під час перебування на посаді, для особистої вигоди, якщо інше не передбачено законом;

• вони не можуть представляти приватні сторони у справах, що стосуються АМКУ або інших державних установ, в яких вони працювали на момент звільнення.

АМКУ має підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції, який займається конфліктами інтересів і має на меті сприяти вирішенню вищезазначених питань. АМКУ підтверджує, що за останні роки було врегульовано два конфлікти інтересів.

Пріоритети АМКУ

АМКУ затверджує загальний перелік пріоритетів на рік. Комітет формулює їх як перелік стратегічних напрямків, визначених з урахуванням ситуації в національній економіці. Перелік публікується на офіційному веб-сайті. 13

Найпоширеніші теми за останні шість років пов'язані зі створенням та реалізацією конкурентної політики; сприянням справедливому конкурентному процесу та методологічною підтримкою і зміцненням інституційної спроможності шляхом вдосконалення регулювання та цифрової трансформації. У сфері правозастосування найпоширенішими темами є виявлення та припинення порушень конкурентного законодавства в різних секторах; розслідування зловживань домінуючим становищем та змовницьких практик; аналіз публічних закупівель з метою запобігання змови та змовницьких дій; контроль за концентраціями та узгодженими діями з метою запобігання антиконкурентним концентраціям та нагляду за природними монополіями та домінуючими гравцями. З 2020 року спостерігається зростання інтересу до галузевих питань, зокрема до ринків енергії (розслідування у секторах електроенергії, природного газу та палива); банківських та фінансових послуг: проблеми конкуренції у сфері кредитування, платежів та банківської інфраструктури; фармацевтики та охорони здоров'я (боротьба з антиконкурентною практикою на ринках медичних препаратів та оманливою рекламою); цифрової трансформації та телекомунікації (моніторинг конкуренції на телекомунікаційних та цифрових ринках) а також до секторів охорони навколишнього середовища та інфраструктури (розслідування на ринках поводження з відходами та будівельних матеріалів. Спостерігається також посилення уваги до транспорту (залізничного, морських портів, автомобільного) та його конкурентної динаміки. АМКУ також приділяє все більшу увагу моніторингу державної допомоги та міжнародній співпраці, намагаючись пристосуватися до найкращих міжнародних практик.

Самооцінка діяльності АМКУ

АМКУ проводить щорічну внутрішню самооцінку своєї діяльності відповідно до своїх стратегічних пріоритетів в рамках підготовки та затвердження свого щорічного звіту, який остаточно затверджується до 15 березня кожного року. Крім того, АМКУ може проводити спеціальні перевірки виконання пріоритетних завдань протягом року. Ці оцінки передбачають проведення внутрішніх нарад за участю представників центрального та територіальних відділень, на яких аналізується та обговорюється хід виконання ключових пріоритетних завдань.

З метою визначення впливу застосування конкурентного законодавства на ринкові та економічні показники АМКУ проводить оцінку своєї діяльності. Процедура розрахунку економічного ефекту заходів з контролю за дотриманням економічного конкурентного права була розроблена на основі рекомендацій, викладених у Посібнику ОЕСР з оцінки впливу діяльності антимонопольних органів (ОЕСР, 2014[14]). Показник діяльності за останні роки становив 5,19 млрд грн у 2021 році (еквівалент 168 млн євро); 5,27 млрд грн у 2022 році (еквівалент 135 млн євро); та 7,88 млрд грн у 2023 році (еквівалент 187 млн євро).

1.3.2. Оцінка управління, правової бази та операційної спроможності АМКУ

Призначення Голови АМКУ Верховною Радою України є особливо позитивною рисою інституційної структури, оскільки це підсилює політичну незалежність АМКУ та підкреслює його особливий конституційний статус. Таке залучення парламенту є важливою гарантією проти надмірного впливу виконавчої влади, що сприяє авторитетності та неупередженості АМКУ у забезпеченні дотримання конкурентного законодавства. Однак процес призначення членів Комітету несе ризик того, що особи, які не мають достатнього досвіду в галузі конкурентної політики або інших питань, що мають значення для цієї посади, можуть обійняти стратегічні керівні посади в АМКУ. Це може послабити технічний потенціал Комітету та знизити його ефективність у складних питаннях правозастосування або політики. Хоча консультації з Головою АМКУ є обов’язковими, центральна роль таких виконавчих осіб, як Прем’єр-міністр і Президент України, у цих призначеннях може створювати прихований тиск або сприйматися як дисбаланс. Водночас втручання різних суб’єктів може збалансувати повноваження. Для зміцнення незалежності та технічного лідерства АМКУ доцільно переглянути ці положення та забезпечити, щоб усі призначення на вищі посади ґрунтувалися на заслугах та підтверджених відповідних знаннях для підтримки статусних повноважень агентства.

Однією з можливих сильних сторін АМКУ є його повноваження подавати пропозиції до комітетів Верховної Ради України щодо розробки законопроектів з питань конкуренції. Ця проактивна роль надає АМКУ можливість не тільки забезпечувати дотримання конкурентного законодавства, а й намагатися формувати та вдосконалювати його відповідно до мінливої динаміки ринку. Такі повноваження можуть сприяти гнучкості АМКУ у вирішенні питань, пов’язаних із застарілими положеннями, непотрібним адміністративним навантаженням або правовими бар’єрами, що перешкоджають ефективній конкуренції. Можливість пропонувати поправки допомагає привести національну політику конкуренції у відповідність до міжнародних стандартів та найкращих практик. Важливо, що це також сприяє діалогу між виконавчою та законодавчою гілками влади з критичних ринкових питань. Ця інституційна гнучкість є цінним активом у просуванні сучасної, ефективної та сприятливої для ринку правової бази, що в кінцевому підсумку приносить користь споживачам, бізнесу та економіці в цілому.

Нинішня структура органів АМКУ, які приймають рішення у справах про захист економічної конкуренції, є надто складною та фрагментованою, що може серйозно підірвати правову визначеність та процедурну ефективність. Оскільки декілька органів, таких як Комітет, Державний уповноважений, Постійна та Тимчасова адміністративні колегії та Територіальні відділення, мають перехресні повноваження, стає складно визначити, який орган має чітку юрисдикцію в конкретних справах. Така складна структура може спричинити плутанину як для підприємств, так і для юристів, особливо в сумнівних справах або справах, що стосуються декількох юрисдикцій. Можливість паралельних розслідувань або суперечливих рішень є не лише теоретичною, а, згідно з деякими інтерв’ю, проведеними під час місій з встановлення фактів, реальним процедурним ризиком. Щоб, серед іншого, вирішити цю проблему, АМКУ затвердив підзаконний акт (Правила розгляду справ), який визначає процедури та повноваження її органів, а центральний орган затверджує порушення справи територіальним відділенням.

Наприклад, Державний уповноважений і територіальні відділення мають схожі обов'язки щодо порушень, пов'язаних з інформацією, що може призвести до дублювання зусиль або суперечок щодо юрисдикції. 14 Крім того, повноваження Голови АМКУ передавати справи між органами додає дискреційний рівень, що може послабити передбачуваність і справедливість.15 Замість того, щоб спростити процес правозастосування, надмірна фрагментація системи послаблює підзвітність. Згідно з деякими інтерв'ю, проведеними під час місій з встановлення фактів, справи можуть затримуватися або неправильно розглядатися просто через невизначеність щодо того, який офісповинен керувати ними. Така фрагментація може відлякувати підприємства від повідомлення про порушення або активної участі, оскільки вони побоюються процедурних ускладнень. Крім того, формування тимчасових колегій на разовій основі не є прозорим і послідовним. У такій чутливій сфері, як конкурентне право, така адміністративна непрозорість може перешкоджати як стримуванню, так і дотриманню вимог. 16 Зрештою, більш чітко окреслена інституційна структура краще сприятиме досягненню цілей справедливої конкуренції та ефективного правозастосування.

Центральна роль Голови АМКУ у призначенні та управлінні вищим персоналом сприяє стратегічній згуртованості та чіткому розподілу відповідальності в установі. Водночас зосередженість повноважень, зокрема у формуванні внутрішніх пріоритетів та висуванні кандидатів на керівні посади, такі як державні уповноважені та заступники, може спричинити певну інституційну вразливість. За словами кількох зацікавлених сторін, з якими проводилися консультації під час інтерв’ю з метою з’ясування фактів, зміни на посаді Голови АМКУ іноді супроводжувалися більш широкими змінами в кадровій політиці та навіть в орієнтації правозастосування. Такий рівень залежності від Голови Комітету для забезпечення безперервності діяльності та стратегічного керівництва може становити виклик для довгострокової інституційної стабільності, навіть незважаючи на те, що АМКУ створив посаду керівника апарату, яка, на думку АМКУ, має на меті забезпечити стабільність персоналу. Зміни в керівництві, особливо коли вони зумовлені зовнішніми факторами, можуть вплинути на послідовність правозастосування та збереження інституційної інформації. Дотепер жоден Голова АМКУ не був звільнений, але для зміцнення стійкості Комітету та забезпечення стабільної діяльності може бути корисним розглянути можливість формалізації внутрішніх процесів, що сприяють безперервності та спільній керівній ролі.

В останні роки АМКУ досяг значного прогресу щодо зміцнення свого інституційного потенціалу, зокрема завдяки підвищенню професійної кваліфікації персоналу, значному збільшенню чисельності співробітників організації та істотному підвищенню заробітної плати. Ці покращення свідчать про позитивні зміни в напрямку формування більш компетентного та мотивованого персоналу, що частково можна пояснити нещодавніми законодавчими та структурними змінами. Однак, незважаючи на ці досягнення, рівень плинності кадрів (навіть незважаючи на його різке зниження у 2024 році) залишається тривожно високим, що свідчить про необхідність вжиття додаткових заходів для забезпечення довгострокового утримання персоналу та інституційної стабільності.

Щорічний перелік стратегічних пріоритетів, затверджений АМКУ, відіграє важливу роль у визначенні напрямків діяльності Комітету і за останні роки зазнав позитивних змін. Спочатку сформульовані в дуже загальних і абстрактних термінах, ці пріоритети стали більш конкретними і включають більш актуальні теми, такі як конкуренція в енергетичному, фармацевтичному та цифровому секторах, а також публічні закупівлі та державна допомога. Це свідчить про позитивну зміну в бік більш цілеспрямованих і актуальних сфер правозастосування. Однак, незважаючи на ці покращення, нинішня система визначення пріоритетів залишається занадто загальною і не має механізму фільтрування на рівні окремих справ. Як результат, АМКУ все ще зобов'язаний реагувати на всі надходження запитів та скарг, що обмежує його здатність стратегічно розподіляти ресурси або зосереджувати свої зусилля на найбільш впливових ринкових питаннях. Без операційної системи визначення пріоритетності справ здатність Комітету проводити глибокий аналіз ринку та зосереджуватися на складних або важливих розслідуваннях залишається обмеженою. Покращення процесу визначення пріоритетності на рівні розгляду справ значно підвищило б ефективність та результативність заходів з забезпечення дотримання законодавства.

АМКУ вважає свій поточний бюджет достатнім для виконання своїх повноважень. Незважаючи на важливість своїх повноважень у сфері захисту конкуренції, бюджет, виділений АМКУ, залишається значно нижчим порівняно з бюджетами аналогічних конкурентних відомств, навіть з урахуванням відносних розмірів країни. Такі обмежені фінансові можливості обмежують здатність АМКУ ефективно проводити розслідування, залучати та утримувати кваліфікований персонал, інвестувати в сучасні аналітичні інструменти та брати участь у міжнародній співпраці. Недостатність ресурсів підриває інституційну незалежність АМКУ та її здатність адекватно реагувати на дедалі складніші та транскордонні виклики у сфері конкуренції.

Наступні цифри показують різні аналізи еволюції бюджету АМКУ, які слід врахувати під час оцінки. У 2024 році, коли фінансове положення набуло чинності, відбулися зміни.

Рисунок ‎1.2. Порівняння бюджету АМКУ з аналогічними організаціями

Джерело: порівняння ОЕСР на основі середніх показників CompStats.

Рисунок ‎1.3. Співвідношення номінального бюджету на конкуренцію до мільйона ВВП (євро)

Джерела: CompStat, Державний бюджет України.

Посилання

[12] AMKY (2024), Annual Report, https://amcu.gov.ua/pro-nas/zvitnist/richni-zviti/zvit-2024.

[10] BRDO (2025), Better Regulation Delivery Office: Home page, https://brdo.com.ua/en/.

[1] UNPFA (2024), Ukraine’s population has shrunk by more than 10 million since Russian invasion, says UN | UN News, https://news.un.org/fr/story/2024/10/1149906.

[16] Verkhovna Rada of Ukraine (2025), Law of Ukraine on State Aid to Business Entities, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1555-18?lang=en#Text.

[15] World Bank (2025), Ukraine - System of financial oversight and governance of state-owned enterprises, https://documents.worldbank.org/pt/publication/documents-reports/documentdetail/773291468129288443/ukraine-system-of-financial-oversight-and-governance-of-state-owned-enterp.

[7] Європейський парламент (2025), Two years of war: The state of the Ukrainian economy in 10 charts, https://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2024/747858/IPOL_BRI(2024)747858_EN.pdf.

[13] Міністерство фінансів України (2025), , https://mof.gov.ua/en/news/minfin_publikuie_informatsiiu_shchodo_oplati_pratsi_v_derzhavnikh_organakh_u_sichni__serpni_2024_roku-4801.

[5] ОЕСР (2023), Competition Market Study of Ukraine’s Electricity Sector, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/f28f98ed-en.

[9] ОЕСР (2021), OECD Review of the Corporate Governance of State-Owned Enterprises: Ukraine, Corporate Governance, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/9dcc5ed0-en.

[11] ОЕСР (2021), Recommendation of the Council on Competitive Neutrality, OECD/LEGAL/0462, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/OECD-LEGAL-0462.

[6] ОЕСР (2020), State-Owned Enterprise Reform in the Electricity Sector in Ukraine, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/09f95576-en.

[4] ОЕСР (2019), State-Owned Enterprise Reform in the Hydrocarbons Sector in Ukraine, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/58a8de6b-en.

[3] ОЕСР (2018), Anti-corruption reforms in Ukraine: Prevention and Prosecution of Corruption in State-Owned Enterprises, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/05c663ca-en.

[8] ОЕСР (2016), OECD Reviews of Competition Law and Policy: Ukraine 2016: A Report on the Implementation of Previous Recommendations, Competition Law and Policy Reviews, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/3f9077f9-en.

[14] ОЕСР (2014), Guide for assessing the impact of competition authorities activities, OECD Publishing, Paris, https://doi.org/10.1787/c92c2cd0-en.

[2] Світовий банк (2025), The World Bank In Ukraine, https://www.worldbank.org/en/country/ukraine/overview.

Додаток 1.A. Розподіл персоналу центрального органу АМКУ

Додаток Таблиця ‎1.A.1. Організаційна структура агентства, включаючи розподіл персоналу за відділами/дирекціями

1	Керівництво	20
2	Управління персоналу	11
	Відділ кадрової роботи	5
	Відділ розвитку персоналу	5
3	Департамент документообігу та організаційної роботи	43
	Відділ забезпечення роботи керівництва Комітету та організації засідань	15
	Відділ контролю та публічної інформації	9
	Загальний відділ	9
	Відділ матеріально-технічного забезпечення	9
4	Управління інформаційних технологій	11
	Відділ забезпечення захисту інформації та розвитку інформаційних систем	5
	Відділ цифрового розвитку, цифрової трансформації та цифровізації	5
5	Відділ регіональної політики	11
6	Відділ європейської інтеграції та міжнародного співробітництва	6
7	Відділ комунікацій	5
8	Управління економічного аналізу	16
	Відділ економічного аналізу	6
	Відділ планування та звітності	4
	Відділ розробки методології	5
9	Юридичний департамент	35
	Відділ супроводу справ у судах та контролю за виконанням рішень	12
	Відділ експертизи рішень	9
	Відділ координації роботи юридичних служб територіальних відділень	4
	Відділ законопроєктної роботи	7
	Сектор загальних юридичних питань	2
10	Департамент досліджень та розслідувань ринків паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунальних послуг	32
	Відділ оптових ринків енергії	5
	Відділ затвердження нормативно-правових актів у сфері електроенергетики	5
	Відділ ринків нафти та нафтопродуктів	6
	Відділ ринків газу	5
	Відділ роздрібних ринків енергії та житлово-комунального господарства	5
	Відділ контролю за концентраціями та узгодженими діями на ринках паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунальних послуг	5
11	Департамент досліджень та розслідувань ринків виробничої сфери	32
	Відділ ринків агропромислового комплексу	8
	Відділ ринків виробничих галузевих товарів	8
	Відділ ринків фармацевтики	8
	Відділ контролю за концентраціями та узгодженими діями ринків виробничої сфери	7
12	Департамент досліджень та розслідувань ринків невиробничої сфери	30
	Відділ ринків транспорту та телекомунікацій	8
	Відділ фінансових ринків	6
	Відділ ринків адміністративних послуг	8
	Відділ контролю за концентраціями та узгодженими діями ринків невиробничої сфери	7
13	Управління розслідування певних видів антиконкурентних узгоджених дій	14
	Перший відділ розслідувань	6
	Другий відділ розслідувань	7
14	Управління розслідування недобросовісної конкуренції	12
	Відділ розслідувань недобросовісної конкуренції виробничої сфери	5
	Відділ розслідувань недобросовісної конкуренції невиробничої сфери	6
15	Департамент оскарження рішень у сфері публічних закупівель	39
	Перший відділ скарг	6
	Другий відділ скарг	6
	Третій відділ скарг	7
	Четвертий відділ скарг	7
	Відділ попереднього аналізу скарг та документообігу	5
	Відділ протокольної роботи	5
	Сектор діловодства	2
16	Департамент моніторингу та контролю державної допомоги	30
	Перший відділ	5
	Другий відділ	6
	Третій відділ	6
	Четвертий відділ	6
	П'ятий відділ	6
17	Управління фінансового планування, бухгалтерського обліку та звітності	11
	Відділ фінансового планування та зведеної звітності	5
	Відділ бухгалтерського обліку та звітності	5
18	Сектор внутрішнього аудиту	2
19	Сектор запобігання та виявлення корупції	2
20	Головний спеціаліст з режимно-секретної роботи	1
	Максимальна кількість працівників Антимонопольного комітету України	363

Примітки

← 1.  Відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», АМКУ також є органом оскарження у сфері публічних закупівель. У 2021 році, відповідно до рекомендацій ОЕСР, включених до останнього взаємного оцінювання, та з метою зменшення навантаження на державних уповноважених, Комітет створив 10 нових посад уповноважених з виключними повноваженнями щодо розгляду скарг про порушення законодавства про публічні закупівлі.

← 2.  7 червня 1996 року Україна прийняла спеціальний «Закон про захист від недобросовісної конкуренції». Цей закон неодноразово переглядався з метою врахування змін на ринку та забезпечення відповідності найкращим міжнародним практикам. Ця сфера залишається ключовим інструментом запобігання оманливим діловим практикам та підтримання справедливих ринкових умов.

← 3.  Дивитись https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/55703.

← 4.  Підпункт 18 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 459 від 20 серпня 2014 року, із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 17 лютого 2021 року.

← 5.  Додаток 3 до Закону про державний бюджет України, а саме КПКВК 6011010 «Управління та адміністрування у сфері конкурентної політики та її забезпечення».

← 6.  Стаття 27 Закону про АМКУ визначає, що структура та штатний розклад АМКУ та його регіональних відділень затверджуються Головою в межах видатків відповідно до кошторису доходів і видатків. Максимальна чисельність працівників АМКУ та її регіональних відділень затверджується Кабінетом Міністрів України.

← 7.  Закон про державну службу є дуже складним. Детальніше про переведення та звільнення див., зокрема, статті 41 та 83.

← 8.  Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18 січня 2017 року.

← 9.  Відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу». Ці надбавки включають надбавку за вислугу років (3% від офіційної заробітної плати за кожен рік служби, до 50% від заробітної плати); надбавку за інтенсивність роботи (до 100% офіційної заробітної плати), премію за результатами роботи (призначається на основі індивідуального внеску, в межах бюджету на премії працівникам АМКУ) та фінансову допомогу (для оздоровлення під час щорічної відпустки, до середньої місячної заробітної плати, та для вирішення соціальних і побутових питань, також до середньої місячної заробітної плати).

← 10.  У 2025 році загальний місячний прожитковий мінімум встановлено на рівні 2 920 грн (що еквівалентно 67 євро).

← 11.  У 2025 році загальний місячний прожитковий мінімум встановлено на рівні 2 102 грн (що еквівалентно 42,50 євро). Обмінний курс, який використовується в цьому документі, за відсутності конкретної дати, є курсом на 31 грудня відповідного року.

← 12.  Ця інформація доступна на веб-сайті https://mof.gov.ua/uk/news/minfin_publikuie_informatsiiu_shchodo_oplati_pratsi_v_derzhavnikh_organakh_u_sichni__serpni_2024_roku-4801.

← 13.  Пріоритети на 2024 рік можна знайти на офіційному веб-сайті за адресою: https://amcu.gov.ua/news/amku-viznachiv-prioriteti-roboti-na-2024-rik. Дані за 2025 рік включені до Річного звіту за 2024 рік. Див. Звіт із пріоритетами на 2025 рік можна знайти тут (див. стор. 119): https://amcu.gov.ua/storage/app/uploads/public/67e/d42/ed4/67ed42ed4f36c957834466.pdf.

← 14.  У 2023 році закон про АМКУ був оновлений, щоб мінімізувати цю проблему. До статті 22.1 було додано положення, яке забороняє підприємствам надавати інформацію про АМКУ, яка вже була надана протягом попередніх 12 місяців.

← 15.  Див. ст. 10 Закону про АМКУ Голова Комітету має право на прохання осіб, які беруть участь у справі, за поданням державного уповноваженого Комітету, керівника структурного підрозділу Комітету, керівника територіального відділення або за власною ініціативою вимагати будь-які матеріали провадження від органу або посадової особи, уповноваженої їх розглядати, та передавати їх на розгляд іншому органу Комітету або керівнику територіального відділення (крім заяв і справ, віднесених до виключної компетенції Комітету як вищого колегіального органу).

← 16.  Згідно з інформацією, надісланою АМКУ «у більшості випадків голова затверджує плани засідань цих тимчасових комісій та переліки справ, які мають бути вирішені цими тимчасовими комісіями».