Експертний огляд ОЕСР щодо конкурентного права та політики: Україна 2025

4. Судове оскарженнята приватне правозастосування

Витяг

У цьому розділі оцінюється система судового оскарження та приватного правозастосування в Україні у справах про захист економічної конкуренції. У ньому окреслено структуру судової системи, суди, що відповідальні за розгляд питань пов'язаних з оскарженням справ про захист економічної конкуренції, а також розглянуто спеціалізацію суддів, навчання та процесуальні строки. У розділі аналізується право на оскарження, види рішень, що підлягають оскарженню, та стандарти судового оскарження, висвітлюючи роль АМКУ в судових процесах та оцінюючи як ефективність, так і обмеження судового нагляду.

У розділі також розглядається приватне правозастосування, описується чинна система та надається критична оцінка її функціонування. Визначено проблеми, включаючи затримки, обмежені ресурси та процедурні невизначеності, а також можливості для зміцнення системи. Висновки ґрунтуються на рекомендаціях щодо підвищення ефективності, передбачуваності та загальної результативності судового оскарження та приватного правозастосування, підтримуючи більш надійний та надійний режим захисту економічної конкуренції в Україні.

4.1. Судове оскарження

4.1.1. Інституційна структура та правові процедури в судовій системі України

Огляд судової системи

Судова система України функціонує за трирівневою структурою, що включає суди першої інстанції, апеляційної та останньої (касаційної) інстанції. Система розроблена для підтримки верховенства права, захисту незалежності судової влади та забезпечення правового захисту фізичних осіб та бізнесу.

На вершині судової ієрархії знаходиться Конституційний Суд України, який відповідає за забезпечення дотримання Конституції. Цей Конституційний Суд перевіряє закони та дії уряду на предмет їхньої конституційності, але не розглядає звичайні цивільні, кримінальні, господарські чи адміністративні справи.

Система загальної юрисдикції складається з трьох рівнів судів, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні та господарські справи:

• суди першої інстанції: цей рівень включає місцеві суди (цивільні та кримінальні справи), а також господарські суди (господарські спори) та адміністративні суди (спори за участю органів влади);

• апеляційні суди: цей рівень складається з загальних апеляційних судів для цивільних та кримінальних справ, а також апеляційних господарських судів та апеляційних адміністративних судів;

• Верховний Суд України та його чотири касаційні палати: Касаційний цивільний суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний господарський суд та Касаційний адміністративний суд. Верховний Суд також має Велику Палату, яка вирішує юрисдикційні конфлікти, врегульовує суперечливі судові процеси між касаційними судами та розглядає справи, що мають фундаментальне значення для розвитку права або стосуються суто юридичних питань.

Компетентні суди для розгляду справ щодо захисту економічної конкуренції

Судова система України у сфері конкурентного права функціонує в рамках ширшої судової системи, а господарські суди відповідають за розгляд справ, пов’язаних із конкуренцією.

Оскарження рішень центрального апарату АМКУ підпадають під виключну юрисдикцію Господарського суду міста Києва як першої інстанції. Цей суд розглядає справи одноособово одним суддею. Апеляційні скарги розглядає Північний апеляційний господарський суд, який працює через палати, що складаються з трьох суддів. Наразі справи, пов'язані з АМКУ, у Господарському суді міста Києва розглядають понад десять суддів, тоді як у Північному апеляційному господарському суді їх розглядають приблизно 30 суддів.

Рішення, видані адміністративними колегіями регіональних відділень АМКУ, можуть бути оскаржені до Господарських судів Автономної Республіки Крим,1 регіональних господарських судів та Господарських судів Києва та Севастополя.

Українська судова система передбачає можливість оскарження до найвищої інстанції (касаційної) у випадках, визначених законом, відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.2

Спеціалізація та підготовка суддів

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що справи розподіляються на основі судової спеціалізації (статті 15.5 та 18).

Державна судова адміністрація України, державний орган, відповідальний за організаційне та фінансове забезпечення судової влади, затвердила Загальний класифікатор спеціалізації суддів та категорій справ. Це гарантує, що справи, пов’язані із захистом економічної конкуренції, будуть призначені суддям з відповідною спеціалізацією.

Національна школа суддів України проводить регулярні навчальні програми для підвищення кваліфікації суддів (пункт 3 частини першої статті 105 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Крім того, спеціальні навчальні сесії, зокрема ті, що проводяться за участю АМКУ, зосереджені на правозастосуванні у сфері конкуренції.

Судді, які розглядають справи щодо конкурентного права, також розглядають інші види господарських спорів, включаючи справи, пов'язані з господарськими операціями та правами інтелектуальної власності.

Тривалість судових оскаржень у справах про захист економічної конкуренції

Середня тривалість судових проваджень проти АМКУ, включаючи касаційний перегляд, коливається від одного року до року і двох місяців.

Середні терміни розгляду справ про захист економічної конкуренції на різних судових рівнях такі:

• суди першої інстанції: 4–6 місяців;

• апеляційні суди: 2–4 місяці;

• Верховний Суд: до 2 місяців.

Ці часові рамки відображають середню тривалість, яка може бути збільшена залежно від складності справи, включаючи такі фактори, як призначення експертних досліджень. АМКУ стверджує, що більшість цих апеляцій стосуються поширених справ про змову на торгах, а у великих справах тривалість судових розглядів значно довша.

Вставка ‎4.1. Приклади справ, що тривають у судовому розгляді

04 квітня 2022 року Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2970/22 про визнання недійсним рішення Комітету від 21 грудня 2021 року № 694-р про порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем групою суб'єктів господарювання (ТОВ «Інтерстарч Україна», ПАТ «Дніпровський КПК», ПАТ «Інтернкорн Корн Просессінг Індастрі») на національному ринку первинної реалізації кукурудзяного крохмального сиропу та глюкозних сиропів. Станом на травень 2025 року справа ще розглядається.

12 квітня 2022 року Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/3049/22 про часткове визнання недійсним рішення Комітету від 29 грудня 2021 року № 723-р про порушення у вигляді зловживання домінуючим становищем ВАТ «Дніпроазот» щодо зупинення виробництва рідкого хлору. Станом на травень 2025 року справа перебуває на розгляді в апеляційному суді.

27 травня 2021 року Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/8100/21 про визнання недійсним рішення Комітету № 178-р від 30 березня 2021 року. На момент розслідування було встановлено, що в роздрібній торгівлі світлими нафтопродуктами в Україні діє система безготівкових розрахунків з використанням скретч-карт та паливних карток «AVIAS» (далі – проект «AVIAS»). У цьому проекті бере участь приблизно 1625 автозаправних станцій (далі – мережа «AVIAS»). Ці автозаправні станції працюють під різними брендами в усіх регіонах України. Загалом вони становлять майже 25% автозаправних станцій країни. Комітет визначив, що проект «AVIAS» організований, скоординований та діє з метою координації ціноутворення та торговельної поведінки учасників. Станом на травень 2025 року справа перебуває на розгляді в апеляційному суді. У цій справі позивачами є 30 підприємств, а рішенням до відповідальності притягнуто понад 180 компаній.

Джерело: АМКУ.

Справи, в яких оскаржуються рішення АМКУ, зокрема ті, що стосуються захисту економічної конкуренції, обмежень монополістичної практики та захисту від недобросовісної конкуренції, не підлягають спрощеним процедурам згідно зі статтею 247.4 Господарського процесуального кодексу України.

Право на оскарження у справах про захист економічної конкуренції

Сторони справи АМКУ або третя особа, яка не брала участі в справі АМКУ, але має доведений законний інтерес, можуть оскаржити певні рішення або розпорядження, видані АМКУ, як це передбачено статтями 36 та 48 Закону про конкуренцію (ст. 60.1).

Якщо апеляцію подає не визнана стороною у справі особа, суд зобов'язаний прийняти позов до розгляду. У таких випадках суд перевіряє, чи порушує оскаржуване рішення АМКУ права чи законні інтереси такого заявника. Якщо порушення не встановлено, суд відхиляє позов.

Апеляції мають бути подані протягом встановленого законом двомісячного терміну, починаючи з дати отримання рішення або розпорядження АМКУ. Цей термін не може бути продовжений або поновлений. Конкретний момент, з якого починається перебіг строку для третіх осіб, які не брали участі в справі АМКУ, залишається відкритим. На практиці суди зосереджуються на тому, чи були порушені права або законні інтереси сторін.

Рішення що підлягають оскарженню у справах про конкуренцію

Підлягають оскарженню такі рішення АМКУ:

• рішення про відмову у відкритті справи після скарги через відсутність ознак порушення;

• рішення про закриття справи через відсутність доказів порушення;

• рішення про встановлення порушення законодавства про конкуренцію.

Процесуальне право класифікує спори, пов’язані із захистом економічної конкуренції, як такі, що підлягають розгляду Верховним Судом, без обмежень, що ґрунтуються на релевантності або змісті конкретної справи. Доступ до Верховного Суду вимагає від заявника доведення однієї з наступних підстав:

• чи виносив Верховний Суд висновок у подібних правовідносинах, і якщо так, то чи узгоджуються рішення судів нижчої інстанції з цим висновком;

• якщо рішення суду нижчої інстанції узгоджуються з висновком Верховного Суду, але заявник вважає його неправильним, необхідно надати обґрунтування відхилення від усталеної судової практики;

• якщо прецедент Верховного Суду з цього питання відсутній, заявник повинен обґрунтувати, чому Верховний Суд повинен утворювати його, щоб забезпечити єдність та розвиток судової практики.

Процесуальні та проміжні дії АМКУ, такі як запити на інформацію, розпорядження про початок розгляду справи або подання з попередніми висновками, не підлягають оскарженню, оскільки самі по собі не порушують прав суб'єктів господарювання.

Якщо такі процесуальні рішення оскаржуються, суд приймає позов до перегляду та перевіряє, чи порушили оскаржувані дії АМКУ права чи інтереси заявника. Якщо порушення не встановлено, суд відхиляє позов.

Починаючи з 2024 року, АМКУ має право проводити позапланові перевірки на підставі судового рішення, яке може бути оскаржене в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Попередні рішення можуть бути оскаржені протягом 15 днів з моменту їх отримання.

У справах про контроль за концентрацією судова практика підтверджує, що сторони мають право оскаржити будь-яке рішення АМКУ. Основним питанням у таких спорах є те, чи порушує рішення АМКУ права суб’єктів господарювання.

Якщо позов подається особою, яка не є заявником, відповідачем або третьою особою, включаючи тих, хто не брав участі у справі та не набув правового статусу третьої особи, з доведеним правовим інтересом, суд спочатку перевіряє, чи були порушені права чи інтереси позивача.

Стандарт судового перегляду: Законність проти суті справи

Українські суди проводять повний перегляд рішень АМКУ, оцінюючи як їх законність, так і обґрунтованість. Перегляд включає всебічний аналіз обставин справи та враховує:

• неповне з'ясування відповідних фактів;

• нездатність довести встановлені факти;

• невідповідності між висновками рішення та фактами справи;

• санкції;

• порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права (ст. 59.1 Закону про конкуренцію).

АМКУ має широкі дискреційні повноваження у застосуванні конкурентного законодавства, але ці дискреційні повноваження підлягають судовому перегляду для запобігання довільному прийняттю рішень. Згідно з судовою практикою, дискреційні повноваження АМКУ не повинні здійснюватися довільно, а суди повинні мати можливість переглядати такі рішення для захисту від корупції та зловживання владою. Прецеденти підкреслюють принцип належного управління та вимагають від АМКУ обґрунтування своїх рішень у межах своїх дискреційних повноважень.

Верховний Суд може повернути справу до суду першої інстанції або апеляційного суду на повторний розгляд та для усунення процесуальних порушень. В результаті, одна й та сама справа може бути розглянута судами двічі.

У випадку оскарження рішення АМКУ про відмову у відкритті справи, суди можуть скасувати вище зазначене рішення головним чином, якщо вони вважають, що відмова АМКУ не була обґрунтована. Тобто, АМКУ буде зобов’язаний повторно розглянути заяву особи та прийняти одне з передбачених законом рішень.

Верховний Суд зосереджується на такому:

• правильне застосування матеріального права;

• узгодженість рішень судів нижчої інстанції з прецедентами Верховного Суду;

• процесуальні порушення, що перешкоджають встановленню фактичних обставин (наприклад, необґрунтоване відхилення доказів або експертних досліджень).

Вставка ‎4.2. Приклади судового контролю за рішеннями АМКУ

Судове тлумачення стандарту доказування для встановлення узгоджених дій

У своїй Постанові № 15 від 26 грудня 2011 року Пленум Вищого господарського суду України надав важливі рекомендації щодо стандартів доказування, що застосовуються до оцінки антиконкурентних узгоджених практик.

Суд уточнив, що сама по собі наявність подібності в діях – або бездіяльності – підприємств не є достатньою для встановлення наявності попередньої угоди або узгодженої поведінки. Хоча паралельна поведінка може викликати підозру щодо змови, вона не є остаточним доказом антиконкурентних узгоджених дій.

Суд постановив, що висновок про антиконкурентну поведінку має бути підкріплений всебічною оцінкою обставин та підтверджений конкретними та відповідними доказами. Такі докази мають бути чітко сформульовані в рішенні АМКУ під час висновку про наявність узгодженої поведінки..

Більше того, Суд наголосив, що подібність у поведінці на ринку слід оцінювати з урахуванням конкурентної динаміки. Необхідно продемонструвати, що паралельні дії є результатом координації між підприємствами, а не незалежної реакції на ринкові умови чи структурні характеристики відповідного товарного ринку.

Таке тлумачення підкреслює важливість ретельного аналізу на основі наслідків для розмежування незаконної змови від законної, раціональної ринкової поведінки на олігополістичних або іншим чином концентрованих ринках.

Джерело: Пункт 8.3. Резолюції, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0015600-11#Text.

Справа про тютюновий ринок (2019)

10 жовтня 2019 року АМКУ наклав рекордний штраф у розмірі приблизно 6,5 мільярда гривень (еквівалент 240 мільйонам євро) за антиконкурентні узгоджені дії в тютюновому секторі. Рішення стосувалося найбільших виробників сигарет в Україні — Philip Morris International, British American Tobacco, Japan Tobacco International, Imperial Tobacco та ПрАТ «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т. – ПРИЛУКИ — а також їхнього ексклюзивного дистриб'ютора ТОВ «Тедіс Україна» (Tedis).

АМКУ встановив, що сторони діяли скоординовано, що обмежувало доступ альтернативних дистриб'юторів до ринку первинного продажу сигарет. Ймовірне порушення складалося з двох основних елементів:

1. узгоджена поведінка, включаючи як дії, так і бездіяльність, згідно з якою виробники підтримували ексклюзивні дистриб'юторські угоди з Tedis, визначаючи цю компанію єдиним дистриб'ютором на всьому ринку первинних продажів сигарет; та

2. створення та підтримка штучних бар'єрів для входу на ринок для інших потенційних дистриб'юторів, що проявлялося у нав'язуванні умов контрактів, суворіших за ті, що застосовувалися до Tedis, незважаючи на те, що сама компанія Tedis не повністю відповідала цим вимогам.

Висновки АМКУ частково ґрунтувалися на його власних попередніх рекомендаціях та рішеннях, виданих відповідним сторонам у 2014 та 2016 роках.

Після винесення рішення компанії, на які поширюються санкції, розпочали судовий процес для оскарження висновків. Справа пройшла кілька рівнів судового розгляду та зрештою дійшла до Верховного Суду України. У знаковому рішенні Верховний Суд скасував рішення судів нижчої інстанції та анулював висновок АМКУ про порушення.

У своєму рішенні Верховний Суд наголосив, що:

• чинне законодавство не передбачає преюдиції рішень чи рекомендацій АМКУ, виданих у непов’язаних справах. Таким чином, АМКУ залишається зобов’язаним самостійно встановлювати та обґрунтовувати відповідні факти у кожній окремій справі;

• попередні рішення, на які посилався АМКУ, не мали прямої доказової сили, оскільки вони не містили конкретних фактичних висновків щодо конкретної справи. Натомість вони були отримані на основі попередніх матеріалів і тому не могли замінити первинні докази у справі, що розглядається.

Суд підтвердив принцип, що конкурентні відомства повинні проводити оцінку доказів у кожній конкретній справі та базувати свої висновки на безпосередньому аналізі відповідних фактів. Відповідно, рішення АМКУ було скасовано через невідповідність цим стандартам доказів.

Джерело: Рішення АМКУ від 10 жовтня.2019 року № 697-р, https://amcu.gov.ua/npas/rishennya-697-r-vid-10102019; Новини АМКУ, https://amcu.gov.ua/news/amku-naklav-shtraf-u-65-mlrd-grn-za-antikonkurentni-uzgodzheni-diyi-virobnikiv-ta-distribyutora-sigaret; Економічна правда Дякилич О., Панчак А. «Три «Ні» АМКУ від Верховного Суду»,https://epravda.com.ua/news/2021/06/2/674543/; Рішення суду «Юридична газета» № 3 (757), https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/tri-ni-dlya-amku-vid-verhovnogo-sudu.html.

Вугільна справа ДТЕК (2021)

АМКУ встановив, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України рекомендувало державним підприємствам підвищити максимальну ціну на один вид вугільної продукції для потреб теплових електростанцій та ТЕЦ до певного рівня. Це підтверджується протоколами зустрічей. Через деякий час відповідачі вказали в угоді ціни на постачання енергетичного вугілля, аналогічні тим, що були визначені на зустрічах у Міністерстві. Така ситуація тривала майже три роки.

За даними АМКУ, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України допустило порушення, яке полягало у визначенні максимальної ціни однієї тонни вугілля для теплових електростанцій та енергогенеруючих компаній. Тому це можна вважати необхідним (сприяючим) фактором для досягнення угоди між компаніями на ринку енергетичного вугілля.

Таким чином, було прийнято рішення визнати дії учасників ринків енергетичного вугілля: ТОВ «ДТЕК Трейдинг», АТ «ДТЕК Дніпроенерго», АТ «ДТЕК Західенерго», ТОВ «ДТЕК Східенерго», ДП «Держвуглепостач», ПАТ «Черкаське хімволокно» та ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» (споживачі та виробники) у період з серпня 2016 року по червень 2019 року порушеннями у формі антиконкурентних узгоджених дій. На підприємства було накладено штраф у розмірі 775 483 270 гривень (еквівалент 23 130 802 євро).

Рішення АМКУ були оскаржені та скасовані в суді. На думку суду, АМКУ неправильно кваліфікував дії АТ «ДТЕК Дніпроенерго» та інших суб'єктів господарювання згідно із Законом про конкуренцію. Суд відзначив недостатню доказову базу, відсутність комплексного підходу до оцінки всіх можливих факторів, що впливають на поведінку суб'єктів господарювання, а також той факт, що в рішенні щодо горизонтальних узгоджених дій оцінювалися дії постачальників та споживачів вугілля, які, на думку суду, не можуть конкурувати один з одним та вчиняти антиконкурентні узгоджені дії у вигляді встановлення подібних цін на товари. Враховуючи, що оскаржуване рішення не містить доказів, які свідчать про відсутність об'єктивних причин у подібних діях щодо встановлення цін на вугілля, суд дійшов висновку, що рішенням АМКУ не доведено вчинення порушення.

Джерела: Рішення АМКУ № 235-р від 29 квітня 2021 року, https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahist-ekonomichnoyi-konkurenciyi-5 та № 236-р від 29 квітня 2021 року, https://amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahist-ekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-194. OpenDataBot: Судові документи у справі № 910/12446/21, https://court.opendatabot.ua/cause/910%2F12446%2F21.

Роль АМКУ у судових процесах

АМКУ має повноваження представляти себе в суді. Юридичний департамент включає спеціалізований підрозділ, відповідальний за захист рішень АМКУ в судових процесах.

Розпорядження, видане Головою АМКУ, регулює координацію між структурними підрозділами АМКУ щодо підготовки процесуальних документів для судового розгляду. Під час судових засідань структурні підрозділи АМКУ активно беруть участь у захисті рішень АМКУ.

4.1.2. Проблеми та можливості судового оскарження

Рекомендація Ради щодо прозорості та процесуальної справедливості у забезпеченні застосування конкурентного законодавства [OECD/LEGAL/0465] (2021[1]) від 6 жовтня 2021 року встановлює, що сторони у справі про захист економічної конкуренції повинні мати доступ до неупередженого та незалежного судового оскарження як процесуальних, так і остаточних рішень, що будуть підкріплені письмовими та обґрунтованими рішеннями судів. Українська система відповідає цій рекомендації.

Випадки оскарження рішень про порушення, прийнятих АМКУ, в суді трапляються рідко і зазвичай вони безуспішні. Наприклад, авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (МАУ) подала скаргу на AMIC Aviation Ukraine (AMIC), великого постачальника авіаційного палива. МАУ стверджувала, що AMIC зловживала своїм домінуючим становищем на ринку, нав'язуючи несправедливе ціноутворення та договірні умови. АМКУ розслідував ці звинувачення та у вересні 2015 року дійшов висновку, що AMIC дійсно вдавалася до антиконкурентної практики. Як наслідок, АМКУ наклав штраф на AMIC за зловживання своїм домінуючим становищем на ринку постачання авіаційного палива. Згодом AMIC оскаржив рішення АМКУ в суді. Однак у червні 2018 року Північний апеляційний господарський суд підтримав рішення АМКУ, підсиливши позицію органу щодо антиконкурентної поведінки.

У 2018-2023 роках АМКУ виніс понад 725 рішень, включаючи справи про захист економічної конкуренції та недобросовісну конкуренцію (АМКУ не може надати окремі дані), з яких 276 було оскаржено, а 36 скасовано. Вони становили 5% від загальної кількості рішень за останні 6 років (і 13% від тих, що були оскаржені). У 2024 році Верховний Суд розглянув понад 40 справ за участю АМКУ.

Високий рівень підтримки українськими судами рішень АМКУ є позитивним показником довіри до установи та надійності її правозастосовних дій. Однак надзвичайно короткий термін судових проваджень викликає занепокоєння щодо глибини та ретельності судового розгляду. Ефективний нагляд вимагає достатнього часу для проведення судами детального вивчення аргументації, доказів та дотримання процедурних норм АМКУ. Якщо судові провадження проводяться поспішно, існує ризик того, що складні справи про конкуренцію можуть не отримати рівня перевірки, необхідного для забезпечення правової визначеності та процесуальної справедливості. Більш збалансований підхід, коли судовий розгляд залишається ефективним, але дозволяє проводити змістовне розслідування, посилив би легітимність рішень АМКУ, зберігаючи при цьому належну правову процедуру та право на ефективний засіб правового захисту.

4.2. Приватне правозастосування

4.2.1. Опис поточної ситуації

Згідно з українським законодавством, сторони, які зазнали шкоди внаслідок антиконкурентної поведінки, мають право вимагати компенсації через механізми приватного правозастосування, включаючи позови про відшкодування збитків та судову заборону. Ці позови відповідають загальним положенням Цивільного кодексу, Господарського кодексу та процесуального законодавства. Цивільний кодекс передбачає відповідальність у випадках протиправних дій, що завдають шкоди, а стаття 224 Господарського кодексу чітко регулює позови про відшкодування збитків, завданих внаслідок антиконкурентної поведінки. Отже, приватні сторони можуть порушувати судові позови до господарських судів для отримання відшкодування.

Наразі українське законодавство визнає лише такі позови у приватних судових процесах, пов'язаних з захистом економічної конкуренції, що подаються після прийняття АМКУ рішення про порушення конкурентного законодавства. За відсутності рішення АМКУ позови повинні розглядатися за загальними правилами, що регулюють відшкодування збитків, не пов'язаних з порушеннями законодавства про конкуренцію.

Українська система передбачає як компенсаційну, так і штрафну компенсацію, оскільки позивачі мають право отримати подвійну суму фактично завданої шкоди.

Щоб виграти справу про відшкодування збитків, позивач повинен:

• надати рішення АМКУ, яким встановлено існування антиконкурентної практики, такої як зловживання домінуючим становищем або узгоджені дії;

• обґрунтувати завдану шкоду; та

• продемонструвати причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та шкодою.

У приватних судових процесах рішення АМКУ слугують доказом існування порушення як у випадках угод, так і зловживання монопольним становищем. Тягар доказування збитків та їх розміру лежить на позивачі. У господарському судочинстві загальним стандартом доказування є «баланс вірогідностей» (ст. 79 Господарського процесуального кодексу).

Позивачі можуть отримати доступ до неконфіденційної інформації з матеріалів АМКУ, які стосуються їхньої справи. Суди також можуть, на запит, вимагати від АМКУ розкриття всієї доступної інформації, включаючи конфіденційні дані, отримані під час подання заяв про звільнення від відповідальності. Для захисту конфіденційної інформації такі провадження проводяться у форматі закритих слухань, і сторонам заборонено розголошувати конфіденційні дані поза межами судового провадження. Розділ 9 Господарського процесуального кодексу України визначає заходи процесуального примусу, які Суд може вжити у разі порушення цього зобов'язання, включаючи штрафи, але досі таких випадків не було.

АМКУ та його територіальні відділення можуть брати участь у судових провадженнях, надаючи пояснення та докази щодо суті спору. 3 Однак вони не можуть ініціювати самостійні позови (про відшкодування збитків) або видавати обов'язкові до виконання вказівки суду, оскільки це суперечитиме їхнім мандатам щодо нагляду за дотриманням законодавства про конкуренцію.

Строк позовної давності для подання позову про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про конкуренцію, становить три роки з моменту, коли особа дізналася або мала дізнатися про право подати позов. 4 Незрозуміло, чи це означає момент виявлення шкоди, момент оголошення порушення, і, отже, чи це момент публікації рішення, повідомлення про нього сторонам або третім особам, чи момент набрання ним статусу остаточного.

У разі укладання угод про врегулювання у справі, інформація, отримана АМКУ під час переговорів, може бути розкрита лише за згодою відповідача (стаття 46.1.6 Закону про конкуренцію):

• українська система звільнення від відповідальності передбачає, що підприємства, звільнені від відповідальності, зобов’язані компенсувати збитки лише своїм прямим клієнтам або постачальникам; та

• іншим потерпілим сторонам, за умови, що збитки не можуть бути стягнуті зі співвідповідачів у тій самій справі.

Українське законодавство не встановлює спеціального механізму для колективних позовів у справах про захист економічної конкуренції. Однак процесуальні положення дозволяють кільком позивачам об'єднатися в одному позові. Крім того, Закон про захист прав споживачів дозволяє об'єднанням споживачів порушувати судові позови для оскарження незаконних дій, що впливають на невизначену кількість споживачів, та вимагати судового захисту.

В Україні було лише кілька помітних випадків приватного виконання. АМКУ наразі не має статистичних даних щодо кількості справ, порушених у рамках процедури приватного правозастосування, але повідомляє, що, згідно з наявною інформацією, загальна кількість справ, розглянутих судами про відшкодування збитків за останні шість років, не перевищувала десяти позовів.

Вставка ‎4.3. Знакові справи приватного правозастосування в Україні

Одна зі знакових справ приватного правозастосування стосується зловживання домінуючим становищем через надмірну цінову політику оператора залізничної мережі в Україні.

АМКУ наклав штраф на ПАТ «Укрзалізниця» (далі – «Укрзалізниця») (монополіста-оператора залізничної мережі державної власності) за зловживання монопольним становищем через необґрунтоване завищення цін. Ці додаткові збори застосовувалися протягом обмеженого періоду.

ТОВ СП «Нібулон» (далі – «Нібулон») – провідна українська сільськогосподарська компанія, яка постраждала від цієї поведінки. Вони подали позов про відшкодування збитків до Господарського суду України, пред'явивши рішення АМКУ, яке свідчить про те, що «Укрзалізниця» запровадила необґрунтовані тарифи на перевезення вантажів у спосіб, що не відповідає принципам чесної конкуренції. «Укрзалізниця» стверджувала, що її цінова політика була виправдана експлуатаційними витратами та регуляторними обмеженнями, а ціни не були експлуататорськими, але Суд не розглянув ці аргументи та підтвердив право компанії вимагати відшкодування збитків, що виникли внаслідок цього порушення законодавства про конкуренцію.

Збитки — приблизно 2 мільйони євро (еквівалентно 66 757 гривням) — було легко підрахувати. В результаті суд присудив «Нібулону» близько 4 мільйонів євро (еквівалентно 133 515 гривням) компенсації. У 2018 році Верховний Суд України залишив у силі рішення апеляційного суду.

Ця справа спонукала до дискусій щодо регулювання тарифів на залізниці, що призвело до потенційних реформ, спрямованих на підвищення справедливості та прозорості ринку, усунення дискримінаційного підходу до ціноутворення..

Джерело: рішення АМКУ, https://amcu.gov.ua/storage/app/sites/1/imported_content/5d690bcec796a.pdf.

Зовсім недавно рішення АМКУ щодо зловживання монопольним становищем у сфері послуг залізничного транспорту призвело до однієї з останніх справ приватного правозастосування – ПП «Золота Нива 1» (лютий 2025 року).

АМКУ визнав українську залізницю винною у зловживанні своїм домінуючим становищем на ринку вантажних перевезень шляхом стягнення необґрунтованої плати за послуги з доставки та вивезення вагонів на малоактивних станціях, що призвело до фінансових збитків, та наклав на компанію штраф.

Позивач подав позов проти «Української залізниці», вимагаючи подвійної компенсації за завдані збитки, до Господарського суду Києва, який виніс рішення на його користь, визначивши, що стягнення додаткових зборів обмежило економічні можливості позивача та призвело до фінансової шкоди. Північний апеляційний господарський суд та Касаційний господарський суд Верховного Суду залишили в силі рішення про визнання стягнення відшкодування на суму 1 479 852,18 гривень (еквівалент 34 012 євро).

Джерело: Номер справи про оскарження рішення АМКУ 910/15766/20, https://opendatabot.ua/court/109772648-8faa8acfbe6f9e3bdc5211cd77f77f9f.

4.2.2. Критичний аналіз системи

У Рекомендації Ради ОЕСР щодо ефективних дій проти картелів [OECD/LEGAL/0452] (2019[2]) від 2 липня 2019 року рекомендується, щоб правові системи також забезпечували можливість для будь-кого, хто постраждав від картелів, вимагати компенсації, забезпечуючи належний доступ до доказів, захист матеріалів з заяв про звільнення від відповідальності, дозвіл на колективні позови та визнання рішень про порушення, прийнятих конкурентними відомствами, як належних доказів у пов'язаних приватних справах. Крім того, строки позовної давності для позовів повинні бути призупинені під час офіційних розслідувань. Конкурентним відомствам слід заохочувати діяльність з адвокатування для підвищення обізнаності та запобігання змові.

Приватні позови є рідкістю в Україні через брак правової обізнаності та судової практики, труднощі зі збором доказів, високі судові витрати та нестабільність правової системи.

Позивачі повинні надати розширений економічний та юридичний аналіз, щоб довести збитки, що може бути дорогим та складним. Отримання необхідних доказів є складним, оскільки підприємства часто не мають доступу до внутрішніх документів конкурентів.

Зацікавлені сторони під час інтерв'ю щодо встановлення фактів також зазначили, що стандарт доказування у приватних справах є непропорційно високим. Відповідно до міжнародних стандартів, тягар доказування лежить на позивачі. Вони повинні продемонструвати достатньо міцну та добре задокументовану доказову базу, що підтверджує збитки, а також надати суду точний розрахунок збитків. Така вимога щодо кількісної оцінки збитків була відзначена деякими зацікавленими сторонами, опитаними під час процесу проведення Огляду, серед основних перешкод, які можуть запобігати приватним сторонам вимагати відшкодування збитків. Хоча суди мають повноваження виявляти додаткові докази, це вимагає багатьох процесуальних кроків, що збільшує тим самим тягар доказування. Важливо нагадати, що у справах про звільнення від відповідальності факти можуть бути розкриті лише за згодою відповідача. Також важливо підкреслити, що фактичне визнання збитків було, принаймні у досліджених справах, дуже низьким. Усі ці фактори знижують стимули вимагати відшкодування збитків за позовами, що подаються після прийняття рішення про порушення конкурентними відомствами.

Україні наполегливо рекомендується розробити систему, яка зобов'язуватиме судові органи інформувати АМКУ про будь-які приватні позови, пов'язані з конкурентним законодавством. Це дозволить оптимізувати процес, зробити його більш передбачуваним та надійним.

На майбутньому етапі реформування конкурентного законодавства планується імплементувати положення Директиви ЄС 2014/104 про відшкодування збитків, яка передбачає режим обробки інформації, отриманої із заяв про звільнення від відповідальності.

Посилання

[1] OECP (2021), Recommendation of the Council on Transparency and Procedural Fairness in Competition Law Enforcement, OECD/LEGAL/0465, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/OECD-LEGAL-0465.

[2] OECP (2019), Recommendation of the Council concerning effective Action against Hard Core Cartels, OECD/LEGAL/0452, https://legalinstruments.oecd.org/en/instruments/OECD-LEGAL-0452.

Примітки

← 1.  Росія стверджує, що анексувала Крим, але де-юре він залишається частиною України. Деякі установи були переміщені, але деякі (як у цьому випадку) існують лише в тексті закону.

← 2.  Стаття 287. Право на касаційне оскарження. 1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та/або обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та ухвалу апеляційного суду, крім судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, зазначені у пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали; 4) ухвали та рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та рішення апеляційного суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. 2. Підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1 та 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції застосував норму права в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку постанови Верховного Суду про відступ від такого висновку; 2) якщо скаржник обґрунтував необхідність відступу від висновку про застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу. Підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 та 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 3. Не підлягають касаційному оскарженню: 1) якщо суд апеляційної інстанції застосував норму права в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку про застосування норми права в аналогічних правовідносинах, викладеного в рішеннях Верховного Суду, ухвалах суду першої інстанції та постановах, ухвалах апеляційного суду у справах, коли рішення підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п’ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. 4. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

← 3.  Див. статті 50.1 та 50.3 Господарського процесуального кодексу, які встановлюють, що «Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. (…) 50.3. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі». АМКУ завжди захищає суспільні інтереси в суді, але втручається «на стороні позивача» як процесуальний аспект, що не забороняє АМКУ надавати пояснення, які не підтверджують позицію сторони, від якої ми були залучені. АМКУ також може відмовити у своїй участі у справі..

← 4.  Відповідач повинен довести, що він не міг дізнатися/не знав, а позивач повинен довести, що відповідач знав/міг знати. Верховний Суд України у рішенні № 910/4088/22 від 22 серпня 2023 року зазначив, що «Поняття «мав знати» слід розуміти як неможливість незнання, високу ймовірність та можливість знання про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона про це знає».